Temptation - Whether, I

I know I’ve seen where this path leads too many times before

You’ve caught my gaze, but my eyes drift back for more

I’m stuck still stumbling back and forth

But I find myself still searching with one foot out the door

My mind betrays what I’m looking for

I’ve stretched the lines and pushed the marks

When did boundaries become a start

Muddling truth among the lies

Mirroring faces that I despise

Fear to fight for what I feel

Tending to wounds that never heal

If you take away the walls that I hide behind

Beneath the mask, the man behind the mind

A shattered soul fresh to pick apart

To vultures who seek an open heart

These tattered dreams become an art

Mending the pieces that fell apart

Gracefully fall into place

Onto a canvas that cannot be erased

These words always seem to find a way, they’re nothing but lies

A crowded room full of broken thoughts and misleading signs

Temptation gets the best of us no matter how hard we try

So all we can do is make the best of it, with our heads held high

We are nothing but common thieves

Stealing the hearts of the innocent we meet

But who’s to blame when they leave themselves defenseless

To a silver tongue stranger, speaking with subtle offenses

I can feel the sting of my remorse

As regret seeps into me

Why must I be so weak

Victim to the words I speak

Do I want these choices to define me

Or can I find a way back to myself

I can’t remember a time when I still held my pride

It’s been so long since I’ve felt the light behind my eyes

Я знаю, що бачив, куди веде цей шлях, занадто багато разів

Ви перехопили мій погляд, але мої очі повертаються назад, щоб побачити більше

Я все ще застряг, спотикаючись туди-сюди

Але я все ще шукаю, виходячи з дверей

Мій розум видає те, що я шукаю

Я розтягнув рядки та розставив позначки

Коли кордони стали початком

Заплутування правди серед брехні

Віддзеркалення облич, які я зневажаю

Страх боротися за те, що я відчуваю

Догляд за ранами, які ніколи не загоюються

Якщо ви заберете стіни, за якими я ховаюся

Під маскою — людина за розумом

Розбита душа, яку потрібно розібрати

Для грифів, які шукають відкритого серця

Ці пошарпані мрії стають мистецтвом

Полагодити шматки, які розпалися

Граціозно встають на місце

На полотно, яке неможливо стерти

Ці слова, здається, завжди знаходять шлях, вони не що інше, як брехня

Переповнена кімната, повна розбитих думок та оманливих знаків

Спокуса перемагає нас, як би ми не старалися

Тож все, що ми можемо – це використовувати якнайкраще, піднявши голови

Ми не що інше, як звичайні злодії

Крадучи серця невинних, яких ми зустрічаємо

Але хто винен, коли вони залишаються беззахисними

Чужому з срібним язиком, який говорить із тонкими образами

Я відчуваю жало каяття

Як жаль просочується в мене

Чому я повинен бути таким слабким

Жертва слів, які я говорю

Чи хочу я, щоб ці варіанти визначали мене

Або можу знайти дорогу повернутись до самого себе

Я не пам’ятаю часу, коли я ще гордився

Так давно я не відчував світло за очами