The London Sun - Wheatus

Socrates ain’t got nothin on me when it comes to overthinking

Paranoid, is how I prefer to be into the ground I’m sinkin'

Then you call, and you say, in your ordinary way that you can’t help me out of the ordinary

You’re just like the London son, man you’re over and done with before you’ve

begun

and I won’t be like the only one who would stand here and smile and try to be fun when I say

Hey baby what went wrong we go back to beginnings of stories too long to be told

Like you were the only one who ever got left in the dark by the London sun.

Hurricanes are blowing out my brains but my eyes are calm and hollow

Air plane stalls from the sky it falls you can read the news tomorrow

Then you call, Then you call, and you say, and you say, in your ordinary way,

that your life, that your life, with me has become too fucking ordinary

Leave if you want to leave It’s alright…

I know what it’s like to feel like…

life is passing by and you are stuck in the place you’re in,

Ordinary space you’re in, stuck out of luck in this place that I’m stuck in with YOU.

You’re just like the London son, man you’re over and done with before you’ve

begun

and I won’t be like the only one who would stand here and smile and try to be fun when I say

Hey baby what went wrong we go back to beginnings of stories too long to be told

Like you were the only one who ever got left in the dark by the London

Сократ не має на мене нічого, коли справа доходить до надмірного мислення

Параноїд, я вважаю за краще бути в землі, я тону

Потім ти дзвониш і говориш по-своєму, що нічим не можеш мені допомогти

Ти такий же, як лондонський син, чоловік, з яким покінчено, перш ніж закінчити

розпочато

і я не буду таким, як єдиний, хто б стояв тут, посміхався та намагався бути веселим, коли я кажу

Привіт, дитинко, що пішло не так, ми повертаємося до початків історій, надто довгих, щоб їх розповідати

Ніби ти був єдиним, кого коли-небудь залишило в темряві лондонське сонце.

Урагани виривають мені мозок, але мої очі спокійні й пусті

Літак зупиняється з неба

Тоді ти дзвониш, потім дзвониш, і кажеш, і кажеш, як звичайний спосіб,

що твоє життя, що твоє життя зі мною стало до біса звичайним

Залишай, якщо хочеш піти. Все гаразд…

Я знаю, як — відчувати себе…

життя проходить повз, а ви застрягли в тому місці, де перебуваєте,

Звичайний простір, у якому ви перебуваєте, мені не пощастило в цьому місці, де я застряг з ВАМИ.

Ти такий же, як лондонський син, чоловік, з яким покінчено, перш ніж закінчити

розпочато

і я не буду таким, як єдиний, хто б стояв тут, посміхався та намагався бути веселим, коли я кажу

Привіт, дитинко, що пішло не так, ми повертаємося до початків історій, надто довгих, щоб їх розповідати

Ніби ти був єдиним, кого коли-небудь залишив у темряві Лондон