Письмо - Weel

С ней всё делил, пополам,

А за ним шла она по пятам

Эти две души, были небом связанны

И одной судьбою опоясаны

Видел в ней то, чего нет в других (У)

И запоминал с ней каждый миг (Каждый миг)

А теперь, у моря сидит старик

Ну, скажи мне, друг — что у тебя болит

Как же мне её не хватает

Её не хватает, её не хватает

Всё вокруг о ней напоминает

О ней напоминает о ней-ей-ей-ей

Как же мне её не хватает

Её не хватает, её не хватает

Всё вокруг о ней напоминает

О ней напоминает о ней-ей-ей-ей

Как же мне её не хватает

Её не хватает, её не хватает

Всё вокруг о ней напоминает

О ней напоминает о ней-ей-ей-ей

Как ему её

Как жить без него — она не знает

Как ему её не хватает

Как жить без него — она не знает

Как ему, как ему, как, как

У них одна жизнь на двоих

И это было очевидно

Одного нет — и нет смысла жить,

А по глазам слёз не видно

Пусть этажи в мире зданий

Не разрушит их мироздание (О-о-о)

Напишет ей письмо, но без издания

Душа его облетает шар земной (Ой)

Куда и где искать её, он выбился из сил (Выбился из сил)

Может знают небеса, но он не спросил

И где бы не была, найдет её точно

В одном они мире, и с музыкой его ждут (О-о-о)

Как же мне её не хватает

Её не хватает, её не хватает

Всё вокруг о ней напоминает

О ней напоминает о ней-ей-ей-ей

Как же мне её не хватает

Её не хватает, её не хватает

Всё вокруг о ней напоминает

О ней напоминает о ней-ей-ей-ей

Как ему её

Как жить без него — она не знает

Как ему её не хватает

Как жить без него — она не знает

Как ему, как ему, как, как

З нею все ділив, навпіл,

А за ним йшла вона по п'ятах

Ці дві душі були небом пов'язані

І одною долею оперізовані

Бачив у ній те, чого немає в інших (У)

І запам'ятовував з нею кожну мить (Кожна мить)

А тепер, біля моря сидить старий

Ну, скажи мені, друже — що в тебе болить

Як же мені її не вистачає

Її не вистачає, її не вистачає

Все навколо про неї нагадує

Про неї нагадує про неї.

Як же мені її не вистачає

Її не вистачає, її не вистачає

Все навколо про неї нагадує

Про неї нагадує про неї.

Як же мені її не вистачає

Її не вистачає, її не вистачає

Все навколо про неї нагадує

Про неї нагадує про неї.

Як йому її

Як жити без нього — вона не знає

Як йому її не вистачає

Як жити без нього — вона не знає

Як йому, як йому, як, як

У них одне життя на двох

І це було очевидно

Одного немає — і немає сенсу жити,

А за очима сліз не видно.

Нехай поверхи в світі будинків

Не зруйнує їх світобудову (О-о-о)

Напише їй лист, але без видання

Душа його облітає земну кулю (Ой)

Куди і де шукати її, він вибився із сил (Вибився із сил)

Може знають небеса, але не запитав.

І де б не була, знайде її точно

В одному вони світі, і з музикою на нього чекають (О-о-о)

Як же мені її не вистачає

Її не вистачає, її не вистачає

Все навколо про неї нагадує

Про неї нагадує про неї.

Як же мені її не вистачає

Її не вистачає, її не вистачає

Все навколо про неї нагадує

Про неї нагадує про неї.

Як йому її

Як жити без нього — вона не знає

Як йому її не вистачає

Як жити без нього — вона не знає

Як йому, як йому, як, як