Unseen, Unknown - Waterhouse

I remember the day all too well

When upon some fresh Hell I stumbled

I feel the numb and see the black like it was only yesterday

Blood, blood

There should have been blood

And I cried out to my God above

I cried out to no avail

Her body was still

Her face was pale

And her hands were so cold

I looked at her body and the story it told

My father was nowhere to be found

When I discovered my mother stretched out across the ground

No, there was no sign of life anywhere in sight that day

And all around me all God’s people say

«Truly, truly, there is coming a day

When miseries like crowns you’ll surrender

You’ll someday learn all of all you’ve endured»

And when they speak, they all sound so sure

It’s sickening to listen to the distant voices say the same empty words

Because I’ve heard it all before

Empty words won’t bring that late woman back from the floor

They won’t change the dark nothing that lies beyond the door

They sure as Hell won’t play me for a fool anymore

No, no, murderer, he murdered her

I shall curse the day I ever opened my eyes

You know nothing’s like I thought it would be

I always look to the future, but I could never see

And now as things as meaningless as time pass

I go on to see the world as through dimly lit brass

You know nothing’s like I thought it would be

I always look to the future, but I could never see

And now as things as meaningless as time pass

I go on to see the world as through dimly lit brass

You know nothing’s like I thought it would be

I always look to the future, but I could never see

And now as things as meaningless as time pass

I go on to see the world as through dimly lit brass

You know nothing’s like I thought it would be

I always look to the future, but I could never see

And now as things as meaningless as time pass

I go on to see the world as through dimly lit brass

Stop

I can’t think with all the voices

And you’d say I have a choice, but we both know I’m his son

No one escapes we all fall into place

Prone to wander

My father is just another reflection

Perfection is such a distant thing

His is one of the voices, but I’m not listening

I hear echos of oceans and seas and drowning

But nothing of what happens in between

And nothing’s as it seems

For man is blind to the unseen

I’d give anything to forget the day I saw that horrid seen

I die inside

Every time I recall the life draining from her face

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

You and I are just the same

Я занадто добре пам’ятаю той день

Коли я натрапив на свіже пекло

Я відчуваю оніміння і бачу чорне, наче це було лише вчора

Кров, кров

Має бути кров

І я волав до мого Бога вгорі

Я кричав безрезультатно

Її тіло було нерухоме

Її обличчя було бліде

І її руки були такі холодні

Я подивився на її тіло та історію, яку воно розповідає

Батька ніде не було

Коли я виявив, що моя мати простяглася на землі

Ні, того дня ніде не було видно жодних ознак життя

І навколо мене всі Божі люди кажуть

«Воістину, воістину, настане день

Коли страждання, як корони, ви здастеся

Ти колись дізнаєшся про все, що ти пережив»

І коли вони говорять, усі вони звучать так впевнено

Нудно слухати далекі голоси, які говорять одні й ті самі порожні слова

Тому що я все це чув раніше

Порожніми словами ту покійну жінку з паркету не повернути

Вони не змінять темне ніщо, що лежить за дверима

Вони впевнені, що більше не будуть вважати мене дурнем

Ні, ні, вбивця, він убив її

Я буду проклинати той день, коли я відкрив очі

Ви знаєте, ніщо не є таким, як я думав що буде

Я завжди дивлюся в майбутнє, але ніколи не бачу

І зараз, коли речі такі ж безглузді, як і час, минають

Я продовжую бачити світ як крізь тьмяно освітлену мідь

Ви знаєте, ніщо не є таким, як я думав що буде

Я завжди дивлюся в майбутнє, але ніколи не бачу

І зараз, коли речі такі ж безглузді, як і час, минають

Я продовжую бачити світ як крізь тьмяно освітлену мідь

Ви знаєте, ніщо не є таким, як я думав що буде

Я завжди дивлюся в майбутнє, але ніколи не бачу

І зараз, коли речі такі ж безглузді, як і час, минають

Я продовжую бачити світ як крізь тьмяно освітлену мідь

Ви знаєте, ніщо не є таким, як я думав що буде

Я завжди дивлюся в майбутнє, але ніколи не бачу

І зараз, коли речі такі ж безглузді, як і час, минають

Я продовжую бачити світ як крізь тьмяно освітлену мідь

СТОП

Я не можу думати всіма голосами

І ви б сказали, що у мене є вибір, але ми обоє знаємо, що я його син

Ніхто не втече, ми всі стаємо на свої місця

Схильний до бродіння

Мій тато — це лише ще одне відображення

Досконалість – така далека річ

Його один із голосів, але я не слухаю

Я чую відлуння океанів і морів і потоплення

Але нічого з того, що відбувається між ними

І все не так, як здається

Бо людина сліпа до невидимого

Я віддав би все, щоб забути той день, коли побачив цей жах

Я вмираю всередині

Кожного разу я згадую, як життя стікає з її обличчя

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові

Ми з тобою однакові