Four Seasons - Wardrum

The summer lives in the shores of distant islands

Your face unlined in memories unperished

And through misleading delusions long cherished

Your voice will flicker once again on my lit candle

The fall came early your destiny was written

It seemed you saw fate looming at a distance

There was no tragedy occurred, no other instance

Only your eyes descended into darkness

The winter starts to melt but deep inside

It seems no faith will spring above this sorrow

The nights are long, the days are grey

No signs of hope shall reign

The spring felt strange as the days grew slightly longer

The sharpest contrast was me, it’s more than certain

As I stood watching alone behind the curtain

The heartache deep into my chest was growing stronger

The winter starts to melt but deep inside

It seems no faith will spring above this sorrow

The nights are long, the days are grey

No signs of hope shall reign

The morning breeze blows into my hair

Tall trees towering over me

And life once more she wears

That weary smile on her face

The winter starts to melt but deep inside

It seems no faith will spring above this sorrow

The nights are long, the days are grey

No signs of hope shall reign

And as the years go by, I realize

No faith will ever spring above this sorrow

The nights are long, the days are grey

No signs of hope shall reign

Літо живе на берегах далеких островів

Твоє обличчя безвійно в спогадах

І через оманливу марення довго плекали

На моїй запаленій свічці твій голос знову блимне

Осінь прийшла рано, твоя доля була написана

Здавалося, ви бачите долю, яка насувається на віддаленні

Ніякої трагедії не було, жодного іншого випадку

Лише очі твої спустилися в темряву

Зима починає танути, але глибоко всередині

Здається, жодна віра не виросте над цією скорботою

Ночі довгі, дні сірі

Жодні знаки надії не панують

Весна була дивною, оскільки дні стали трохи довшими

Найбільш різким контрастом був я, це більш ніж напевно

Коли я стояв, дивлячись на самоті за завісою

Серцеві болі в моїх грудях ставали все сильніше

Зима починає танути, але глибоко всередині

Здається, жодна віра не виросте над цією скорботою

Ночі довгі, дні сірі

Жодні знаки надії не панують

Ранковий вітерець дме в моє волосся

Наді мною височіють високі дерева

І життя вона знову носить

Ця втомлена посмішка на її обличчі

Зима починає танути, але глибоко всередині

Здається, жодна віра не виросте над цією скорботою

Ночі довгі, дні сірі

Жодні знаки надії не панують

І минають роки, я розумію

Жодна віра ніколи не виросте над цією скорботою

Ночі довгі, дні сірі

Жодні знаки надії не панують