Настроі - Vuraj

Ёсьць настроі… А ў іх — пералівы.

Ёсьць часіны — здаюцца сном.

Толькі той на сьвеце шчасьлівы,

Хто ўзімку жыве, як вясной!

Я стаю адзінокі на полі,

Ціха сыплецца золкаў пясок…

Распрануўся вецер — і голы

Па ральлі — у карагодны скок!..

Дуб гальлё пабялелае зьвесіў,

I ня ведаю — можа, ува сьне

Паваліўся зялёны месік

На калені ў срэбны сьнег…

Вецер шэпча ліхія пагрозы —

Колькі злосьці… Куды ж яе дзець?..

Прытулілі б мяне вы, марозы,

Да асмужаных бельлю грудзей!..

Я раздумаў — ня вылью сьлязамі,

За мяне — хай скрыгоча зіма…

Ой ты, замець, сівая замець,

Прыгажэй за цябе — няма!..

Є настрої... І вони мають переливи.

Бувають моменти - вони здаються сном.

Лише один на світі щасливий,

Хто зимою живе, як весною!

Я один стою в полі

Тихо сиплеться попелястий пісок...

Роздягнувся вітром – і голий

На мітинг – в гору стрибок!..

Повісив дуб білу жовч,

Не знаю - може уві сні

Зелений месик розвалився

Коліна в сріблястому снігу...

Вітер шепоче люті погрози -

Скільки злості... Куди вона дівається?...

Обняли б мене, морозки,

До грудей, заплямованих білизною!..

Думала про це - не буду сліз проливати,

Для мене нехай тріщить зима...

Ой ти сніговик, сірий сніговик,

Немає нікого красивіше вас!