Мамаправа - Vs94ski

Меня осенило!

Это просто, как косинус и синус

Те, с кем вместе зависал

Со мной повиснут на одной осине

Что скрипит и стонет весной, летом, осенью и в зиму

Фатум ставил ультиматум

Немезида грозила,

Но разве прислушались мы?

нет

Пускали по кругу

И заставляли фортуну

Делать минет

Возникнет как столб

Осязаемо серьёзная правда

Незадолго до гибели

В самый разгар циррозного ада

Вдруг вспомню радости юности:

Без градуса трудности переносил

Прикрывая фиговым листочком разума глупости

страшно было даже в ранце одну нести

Я пропустил момент когда в раз ебанулись мы

Развернулись на стовосемдесят

На одной из тус в нуль настолько же разгонимся

С колёс собьёмся в поисках

Внезапной и нелепой смерти

Собирайте после по лесу

Рыдайте и не верьте!

Вспомню мать и её любовь бескорыстную

В поисках аналога немало по свету порыскаю

И не найду.

Засыплю мир своими записками

О том, что не сказал спасибо пожалею искренне,

Но будет естественно поздно

И побегут по взрослому лицу детские слёзы

Эта боль затмит по силе печень и в общем

Пожалуй, здесь я и сдохну

Ты слышишь голос мамы: она так верит и любит

Маму съедает работа — часы, недели, минуты

Сможешь ли ты осуществить предательство?

Типа: «Отстань!

Пускай всё к чёрту катится!»

Мама права:

Прими обязанности чтоб заиметь права

Тебя должна быть громче вода и выше трава

И ты не жги этой травы не пей этой воды

Она не для того тебе всё отдала, чтобы ты, дебилоид

Это всё просрал и разменял на нуль

Пока ты корвалол глотала, я где-то блевал, мамуль

Да мам, иду ко дну, иду ко дну это понятно и дураку

Иду ко дну и палку гну до хруста

Кусаю руки всем подряд

Дьявольски весело ли мне или до жути грустно,

А ты всё ждёшь, когда уже лёшу отпустит

Улёгся, но бошка не помещается в ложе прокруста

Тебе одной не наплевать, даже на то не взирая

Что у меня в обеих клетках пусто

Первая — череп, вторая — грудная,

Но в последнее время я стараюсь, ты знаешь

Спуск в пучину замедлить: рыдаю, пинаюсь

Даже пиявкой стал бы за глоток воздуха

Да ты права: тут не бывает просто и надо бороться, да

Слабыми ногами оттолкнуться ото дна колодца

Вылезти наконец и испугать рядом присевших отдохнуть

Расправить легкие, попробовать нездешнюю еду

И вызволить всех остальных

Ты слышишь голос мамы: она так верит и любит

Маму съедает работа — часы, недели, минуты

Сможешь ли ты осуществить предательство?

Типа: «Отстань!

Пускай всё к чёрту катится!»

Мене осяяло!

Це просто, як косинус і синус

Ті, з ким разом зависав

Зі мною повиснуть на одній осині

Що скрипить і стогне навесні, влітку, восени та в зиму

Фатум ставив ультиматум

Немезида загрожувала,

Але хіба ми прислухалися?

ні

Пускали по кругу

І примушували фортуну

Робити мінет

Виникне як стовп

Відчутно серйозна правда

Незадовго до загибелі

У самий розпал цирозного пекла

Раптом згадаю радість юності:

Без градуса проблеми переносив

Прикриваючи фіговим листочком розуму дурості

страшно було навіть у ранці одну нести

Я пропустив момент коли в раз ебанулись ми

Розгорнулися на стовісімдесят

На одній з тус в нуль настільки розженемося

З коліс зіб'ємося в пошуках

Раптової і безглуздої смерті

Збирайте після по лісу

Ридайте і не вірте!

Згадаю матір і її любов безкорисливу

У пошуках аналога чимало по світлу порискаю

І не знайду.

Засиплю світ своїми записками

Про те, що не сказав дякую пожалію щиро,

Але буде природно пізно

І втечуть по дорослому обличчю дитячі сльози

Цей біль перевершить за силою печінку і в загальному

Мабуть, тут я і здохну

Ти чуєш голос мами: вона так вірить і любить

Маму з'їдає робота— години, тижні, хвилини

Чи зможеш ти здійснити зраду?

Типу: «Відчепись!

Нехай все до біса котиться!»

Мама права:

Прийми обов'язки щоб отримати права

Тебе повинна бути голосніша вода і вище трава

І ти не пали цієї трави не пий цієї води

Вона не для того тобі все віддала, щоб ти, дебілоїд

Це все просрав і розміняв на нуль

Поки ти корвалол ковтала, я десь блював, мамуль

Так, мам, йду до дна, йду до дна це зрозуміло і дурню

Іду до дну і палку гну до хруста

Кусаю руки всім підряд

Диявольськи весело чи мені або до жахів сумно,

А ти все чекаєш, коли вже льошу відпустить

Улігся, але бошка не міститься в ложі прокрусту

Тобі одній не наплювати, навіть на то не дивлячись

Що у мені в обох клітинах порожньо

Перша — череп, друга — грудна,

Але в останній час я намагаюся, ти знаєш

Спуск у пучину сповільнити: ридаю, штовхаюсь

Навіть п'явкою став би за ковток повітря

Так ти права: тут не буває просто і треба боротися, так

Слабкими ногами відштовхнутися від дна колодязя

Вилізти нарешті і злякати поруч тих, що присіли відпочити

Розправити легені, спробувати нетутешню їжу

І визволити всіх інших

Ти чуєш голос мами: вона так вірить і любить

Маму з'їдає робота— години, тижні, хвилини

Чи зможеш ти здійснити зраду?

Типу: «Відчепись!

Нехай все до біса котиться!»