Лицом к лицу - Время жатвы

Лицом к лицу, не пряча глаз.

Душа замрет в предчувствии свободы.

И в этот миг подхватят нас

Небытия стремительные воды.

Тонут берега в ядовитом тумане.

Звезды в небесах, словно острые иглы.

И кому нужны наши глупые тайны?

И кому нужны наши странные игры?

Превращаясь в пыль и рождаясь из пены,

Разбивая сердце об острые камни,

Мы увидим, как наши тусклые тени

Возвращает к жизни бессильная память.

Лицом к лицу… Но тонок лед —

Под ним реки незримое теченье.

Один лишь миг — из темных вод

Уже глядят чужие отраженья.

Тонут берега в ядовитом тумане.

Звезды в небесах, словно острые иглы.

И кому нужны наши глупые тайны?

И кому нужны наши странные игры?

Превращаясь в пыль и рождаясь из пены,

Разбивая сердце об острые камни,

Мы увидим, как наши тусклые тени

Возвращает к жизни бессильная память.

Лицом до лиця, не ховаючи очей.

Душа замре у передчутті свободи.

І цієї миті підхоплять нас

Небуття стрімкі води.

Тонуть береги в отруйному тумані.

Зірки в небесах, наче гострі голки.

І кому потрібні наші безглузді таємниці?

І кому потрібні наші дивні ігри?

Перетворюючись на пил і народжуючись із піни,

Розбиваючи серце про гостре каміння,

Ми побачимо, як наші тьмяні тіні

Повертає до життя безсила пам'ять.

Лицом до лиця... Але тонкий лід

Під ним річки незрима течія.

Одна лише мить — із темних вод

Вже дивляться чужі відбитки.

Тонуть береги в отруйному тумані.

Зірки в небесах, наче гострі голки.

І кому потрібні наші безглузді таємниці?

І кому потрібні наші дивні ігри?

Перетворюючись на пил і народжуючись із піни,

Розбиваючи серце про гостре каміння,

Ми побачимо, як наші тьмяні тіні

Повертає до життя безсила пам'ять.