Steven - Voxtrot

Stephen, I love you, I can’t grow past you,

I’m, homesick in spite of the place

that I fostered and styled to raise this child

who keeps me in pitch and in pace

But I miss reaching for the lasers,

the sound of the beat is eight clicks away,

classes, school behaviour.

sweating the night out of the sky,

learning to laugh and not ask why.

Stephen, I missed you,

the whole world kissed you.

You shut up in bloom like a fern

that was spotted and black,

with the leaves swirled backwards,

as same trick too easy to turn.

Should I change my name and move to the country?

A life full of children and animals,

white fences, landed gentry.

Maybe I want to be myself,

but I am somebody else.

Nine months later, I’m the lonely one,

with all the fruit of labour and half of the fun.

(just like) crisp and cozy in the rising sun,

we’ve got a heart of gold, man, it beats like a drum.

It shakes, the pebbles are cracking and break,

(the kid logic) dissolves and it all starts to give away,

then nothing is ever the same,

I can’t stand it.

I want to be myself,

but I am somebody else

Stephen, I’m watching the world get boring,

there’s too much restraint in the mix.

I’d be overly flattered to feel so shattered to,

have something broken and fixed.

But i know the world outside is knocking

the dream, the drive or the pedigree.

The forces interlocking,

well, maybe I want to be myself,

but I am somebody else.

Nine months later, I’m the lonely one,

with all the fruit of labour and half of the fun.

Just like crisp and cozy in the rising sun,

he’s got a heart of gold, man, it beats like a drum.

It shakes, the pebbles are cracking and break,

(the kid logic) dissolves and it all starts to give away,

and nothing is ever the same,

I can’t stand it.

I want to be myself,

but I am somebody else

And you’ll never have someone like me,

if you’ll never leave then you’ll never see.

I swear that I will pull you from the wreckage

of this sunday, monday routine.

I will pull you from the wreckage.

oh, don’t you need me on my own.

Cos you and me,

we’re two of a kind.

We’re two of a kind.

Stephen, I love you, I can’t grow past you,

I got nothing left to give to you.

Стівене, я люблю тебе, я не можу пройти повз тебе,

Я сумую за домом, незважаючи на місце

яку я виховав і створив для виростання цієї дитини

хто тримає мене в тонусі й у темпі

Але я сумую за лазерами,

звук такту – вісім кліків,

заняття, поведінка в школі.

потіючи ніч із неба,

навчись сміятися і не питати чому.

Стівене, я скучив за тобою,

весь світ цілував тебе.

Ти заткнувся у цвіті, мов папороть

який був плямистий і чорний,

з листям, закрученими назад,

як той самий трюк, який надто легко обернути.

Чи потрібно мені змінити ім’я та переїхати в країну?

Життя, повне дітей і тварин,

білі паркани, поміщицька шляхта.

Можливо, я хочу бути собою,

але я хтось інший.

Через дев'ять місяців я самотній,

з усіма плодами праці та половиною забав.

(так само, як) хрусткий та затишний на сонці, що сходить,

у нас золоте серце, чоловіче, воно б’ється, як барабан.

Трусить, камінчики тріщать і ламаються,

(дитяча логіка) розчиняється, і все починає віддаватись,

тоді ніщо не є колишнім,

Я не можу цього витримати.

Я хочу бути собою,

але я хтось інший

Стівене, я дивлюся, як світ стає нудним,

у суміші занадто багато стриманості.

Мені було б дуже лестило, щоб почувати себе таким розбитим,

щось зламано і виправлено.

Але я знаю, що зовнішній світ стукає

мрія, драйв або родовід.

Сили, що взаємодіють,

ну, можливо, я хочу бути самою собою,

але я хтось інший.

Через дев'ять місяців я самотній,

з усіма плодами праці та половиною забав.

Як хрусткий і затишний під сонцем, що сходить,

у нього золоте серце, чоловіче, воно б’ється, як барабан.

Трусить, камінчики тріщать і ламаються,

(дитяча логіка) розчиняється, і все починає віддаватись,

і ніщо не є колишнім,

Я не можу цього витримати.

Я хочу бути собою,

але я хтось інший

І в тебе ніколи не буде такого, як я,

якщо ти ніколи не підеш, то ніколи не побачиш.

Клянусь, що витягну вас із уламків

цієї неділі, понеділка.

Я витягну тебе з уламків.

о, хіба я тобі не потрібен сам.

Бо ти і я,

ми двоє одних.

Ми – удвох.

Стівене, я люблю тебе, я не можу пройти повз тебе,

Мені більше нічого не дати.