Thorns - Vomitory

Embraced by enchantment, feeble winds howl

The sun levitates through a deathbed of lights

The empty horizon, forsaken and cold

Ascends from the ashes of the vanishing sun

Under veils of oblivious skies

I wander through naked fields over cold grounds

Clawed trees stands lifeless engraved in the mist

Into nowhere that grimly reveals

Unshadowed for the dying sun still buried under desperate claws

A pale light shimmers with a cleansing brightness through the dark

The sun shall no more give us warmth

But still to haunt from empty skies

In the distant gleam lies the forgotten to be found

Among all shades of the trees the naked fields now drown

As I slowly wander into the forests grip it all opens clear

Now I see through the dim which nestles before my steps

Where the light shines so pure but still seems distant from the path

Forgiving shadows fall through the wise wind

Forever to shine with a distant thorn of light

The howling now increases when the wind grips the trees

Serenades fills the air with enchanting sighs of relief

All vanishing into the skies where the sun no longer glows

Only the breeze now seems to breathe through the night

When I reach the light tears me through the silent dark

Enlivened by the mesmerizing wind

The trees stand reaching into the sky

As a vast memory the banished sun shall rest

Unshadowed for the thorns still tearing me with desperate claws

The light still shimmers a pure brightness in the dark

Forgiving shadows fall through the wise wind

Forever to shine with distant thorns of light

Охоплені чарами, виють слабкі вітри

Сонце левітує крізь смертне ложе вогнів

Порожній горизонт, покинутий і холодний

Сходить із попелу зникаючого сонця

Під пеленою неосяжного неба

Я блукаю голими полями над холодними землями

Пагті дерева стоять безживні, вигравірувані в тумані

У нікуди, що похмуро розкривається

Без тіні для вмираючого сонця, все ще похованого під відчайдушними пазурами

Бліде світло переливається очищаючою яскравістю крізь темряву

Сонце більше не дасть нам тепла

Але все одно переслідувати з порожнього неба

У далекому проблискі лежить те, що забуто буде знайти

Серед усіх тіней дерев тонуть голі поля

Коли я повільно блукаю в лісі, все відкривається

Тепер я бачу крізь тьму, що гніздиться перед моїми кроками

Де світло сяє таким чистим, але все ще здається далеким від шляху

Прощаючі тіні падають крізь мудрий вітер

Вічно сяяти далеким колючком світла

Тепер виття посилюється, коли вітер обхоплює дерева

Серенади наповнюють повітря чарівними зітханнями полегшення

Усе зникає в небі, де сонце більше не світить

Лише вітер, здається, дихає всю ніч

Коли я досягаю, світло розриває мене крізь тиху темряву

Оживлений чарівним вітром

Дерева стоять, тягнучись до неба

Як велика пам’ять спочитиме вигнане сонце

Без тіні для тернів, які досі рвуть мене відчайдушними пазурами

У темряві світло все ще мерехтить чистою яскравістю

Прощаючі тіні падають крізь мудрий вітер

Вічно сяяти далекими колючками світла