Into Winter Through Sorrow - Vomitory

A deathlike horizon frozen in black

Shall rise in the clouds from the burnt out atmosphere

The sun shall vanish in a layer of dust

Enshrouding the earth an everlasting solitude

The holocaust bean at night, bombers filled the skies

Storming flames came through the dark, burned mile after mile

Those who feld in panic died blasted to the ground

Now the dead and wounded all lies scattered across the land

Into winter when the skies are filled with dust

No sun forevermore

Through sorrow the spared ones mourn the weak

Who lies buried in the frost

A few ones strong enough to live shall slowly bleed to death

Amogn their true beloved ones all dead and torn apart

Pain now keeps their thoughts awake enough to feel the loss

Dead and wounded side by side covered in blood and frost

Into winter when the skies are filled with dust

No sun forevermore

Through sorrow the spared ones mourn the weak

Who lies buried in the frost

A vast lifeless nowhere, all burnt out and dead

Where blood lies in pure frost, frozen in the nuclear winter

The bodytemperature slowly drops, breath and puls grows weak

The cold air shall coagulate the bloodstreams from their wounds

Limb by limb all senses die, desperate eyes shall close

Forever shall the stained sky dim towards winter through sorrow

Смертний горизонт, застиглий у чорному

Підніметься в хмарах із вигорілої атмосфери

Сонце зникне в шарі пилу

Огортаючи землю вічною самотністю

Боб Голокосту вночі, бомбардувальники заповнили небо

Штормове полум’я пробивалося крізь темряву, спалену милю за милей

Ті, хто впав у паніку, загинули розірваними на землю

Тепер мертві й поранені вся брехня розкидана по землі

В зиму, коли небо заповнене пилом

Без сонця назавжди

Крізь смуток пощаджені оплакують слабких

Хто лежить похований на морозі

Кілька достатньо сильних, щоб жити, повільно стікають кров’ю до смерті

Серед їхніх справжніх коханих усі мертві та розірвані

Від болю тепер їхні думки прокидаються настільки, щоб відчути втрату

Мертві й поранені пліч-о-пліч укриті кров’ю й морозом

В зиму, коли небо заповнене пилом

Без сонця назавжди

Крізь смуток пощаджені оплакують слабких

Хто лежить похований на морозі

Величезне безживне нікуди, все згоріло й мертво

Де кров лежить чистим морозом, замерзла ядерною зимою

Температура тіла повільно падає, дихання і пульс стають слабкими

Холодне повітря згорне кровотоки з їхніх ран

Кінцівка за кінцівкою всі почуття вмирають, відчайдушні очі закриються

Назавжди затьмарене небо потьмяніє до зими від смутку