Kadınım - Doğum (Şiir) - Volkan Konak

Bana memleket, bana su, bana tat, bana uyku, bana rüzgar gibi gelen sevgilim

Gülüşünü kücük bir cocuktan alan, yastıkta başını bıraktıgı ize kurban oldugum,

Eser durusun hafızamda ve orda hiç bir sey yok senden önceme ve sana ait

olmayan,

Son hayalım, ne güzel sey seni sevmek

Elleri küçük sevgilim,

Ne güzel şey seni hatırlamak,

Etimde soguk kara saplı bir bıcak gibi değil,

Hasret ateşiyle dövülmüş sımsıcak bir demir gibi,

Ne güzel şey düşünmek seni bunca kalabalıkta ve bunca yorgunluklarımın içinde,

Son hasretim, sana olan hudutsuz sevdamı

Manalyo kokulu başını kollarımın arasına alıp,

Senin o memleket gözlerine saatlerce bakmalıyım kı anlatabileyim,

Senın yanıbaşında ve sevkat o dolu gögsünde uyumalıyım,

Çünkü ben senin her yanın çiçek acmış, yemişlerle dolu fidana benzeyen güzel

yüzüne hasret yaşayamam,

Son sözüm, keşke bu gece gelincik ciceği takabilseydim, karadeniz bahcelerinden

En güzel bestelerimi yalnız sana söyleyebilseydim bu gece,

Mehtap uyanamadan gune merhaba diyebilseydim, okyanus kalbimde bir yelkenli

gibi sarhoş olup sahillere vurabilseydim,

Acmaya duran gülüm, işitiyor musun beni, ustamın deyimiyle, şu kaınat denen

nesnenin içinde

En çok sevdiğim yürek, üzerine en cok titrediğim insan kalbi, senin gögsünün

içine takılı olanıdır,

Anası bana bir oğlancık doğurdu,

Kaşsız, sarı bir oğlan,

Masmavi kundağında yatan,

Bir nurtopu, üç kilo ağırlığında,

Benim oğlan dünyaya geldiği zaman

Çocuklar doğdu kore’de,

Sarı ayçiçeğine benziyorlardı,

Makartır kesti onları

Gittiler ana sütüne bile doymadan

Benim oğlan dünyaya geldiği zaman

Çocuklar doğdu yunan zindanlarında

Babaları kurşuna dizilmiş,

Bu dünyada birinci görülecek şey diye demir parmaklığı gördüler…

Benim oğlan dünyaya geldiği zaman

Çocuklar doğdu anadolu’mda,

Mavi gözlü, kara gözlü, elâ gözlü bebeklerdi,

Bitlendiler doğar doğmaz,

Kim bilir, kaçı sağ kalır mucize kabilinden,

Benim oğlan benim yaşıma bastığı zaman

Ben bu dünyada olmayacağım, evet

Ama harikulâde bir beşik olacak dünya

Siyah, beyaz, sarı,

Bütün çocukları sallayan,

Mavi atlas döşekli bir beşik…

Son hayalım, son hasretim, son sözüm, nartanem, yutkunuşum, uyanışlarımın en

güzeli…

Kadınım benım, kadınım, kadınım, kadınım benım …

Дім мені, вода мені, смак мені, спи мені, мій коханий, що приходить до мене, як вітер

Я став жертвою шраму, який забрав його посмішку з маленької дитини і залишив його голову на подушці,

Твір залишився в моїй пам’яті, і там немає нічого, що належить мені до вас і до вас.

не,

Моя остання мрія, як гарно любити тебе

Руки, мила,

Як приємно тебе згадувати

Не як холодний ніж з чорною рукояткою в моїй плоті,

Як гаряче залізо, виковане вогнем туги,

Як приємно думати про тебе в такому натовпі й у всій моїй втомі,

Моя остання туга, моя безмежна любов до тебе

Я беру на руки твою пахнучу магнолією голову,

Я повинен годинами дивитися в очі твого рідного міста, щоб пояснити,

Я повинен спати поруч з тобою і на повні груди,

Бо я прекрасна, як саджанець з квітами, повний ягід

Я не можу сумувати за твоїм обличчям,

Моє останнє слово, я б хотів носити квітку маку сьогодні ввечері, з чорноморських садів

Якби я міг заспівати тобі сьогодні ввечері свої найкращі композиції,

Якби я міг привітатися з днем ​​до того, як прокинеться місячне світло, океан - це вітрильник у моєму серці

Якби я міг напитися і поїхати на пляжі, як

Моя троянда, що перестає жаліти, ти чуєш мене, за словами мого господаря, цей так званий всесвіт

всередині об'єкта

Серце, яке я люблю найбільше, людське серце, яке я найбільше ціную, це твої груди.

це той, що прикріплений до нього,

Його мати народила мені хлопчика,

Білявий хлопчик без брів,

Лежачи в синьому пеленанні,

Світлова куля важить три кілограми,

Коли народився мій хлопчик

Діти народилися в Кореї,

Вони були схожі на жовті соняшники,

Макатир розрізав їх

Вони пішли до того, як наситилися молоком матері.

Коли народився мій хлопчик

У грецьких підземеллях народжувалися діти

Їхніх батьків розстріляли,

Вони бачили залізний паркан першим, що побачили в цьому світі...

Коли народився мій хлопчик

У моїй Анатолії народилися діти,

Це були блакитноокі, чорноокі, кареокі немовлята,

Як тільки воші народжуються,

Хто знає, скільки з них дивом вижило,

Коли мій хлопчик буде мого віку

Мене не буде на цьому світі, так

Але світ буде чудовою колискою

чорний, білий, жовтий,

Трусить усіх дітей,

Ліжечко з синім матрацом атлас…

Мій останній сон, моя остання туга, моє останнє слово, мій нартан, моя ластівка, моє найбільше пробудження

гарний…

Моя жінка, моя жінка, моя жінка, моя жінка...