Нам ли.. - Волк

Осень на заре умывается слезами,

Вечер в полутьме развалился под ногами.

А мы по лужам и в костюмах Adidas —

Довольны рожи, остальное не про нас — ещё бы!

Нам ли страдать, даже если не богаты?

Нам ли горевать от зарплаты до зарплаты,

Когда на месте полюса, и ветер дует в паруса, да, в паруса!

Нам ли стонать, унижаясь даже малость?

Нам ли проявлять в диком мире свою слабость?

Печален будет сей итог — нас скрутят вмиг в бараний рог.

Фонари зажглись, освещая путь-дорогу.

Звёзды небо ввысь заклеймили понемногу,

И выпал месяц из-за пазухи у туч,

А мы неслышно подбираем к двери ключ.

Так надо нам ли страдать, даже если не богаты?

Нам ли горевать от зарплаты до зарплаты,

Когда на месте полюса, и ветер дует в паруса, да, в паруса!

Нам ли стонать, унижаясь даже малость?

Нам ли проявлять в диком мире свою слабость?

Печален будет сей итог — нас скрутят вмиг в бараний рог.

Бездна впереди, ковшик за семью замками.

Время позади, и победа вновь за нами.

И пусть весь мир к таким, как мы, всегда колюч,

Но мы идём — наш дух по-прежнему могуч, ещё бы!

Нам ли страдать, даже если не богаты?

Нам ли горевать от зарплаты до зарплаты,

Когда на месте полюса, и ветер дует в паруса, да, в паруса!

Нам ли стонать, унижаясь даже малость?

Нам ли проявлять в диком мире свою слабость?

Печален будет сей итог — нас скрутят вмиг в бараний рог.

Нам ли страдать, даже если не богаты?

Нам ли горевать от зарплаты до зарплаты,

Когда на месте полюса, и ветер дует в паруса, да, в паруса!

Нам ли стонать, унижаясь даже малость?

Нам ли проявлять в диком мире свою слабость?

Печален будет сей итог — нас скрутят вмиг в бараний рог.

Осень на заре умывается слезами,

Вечер в полутьме развалился под ногами.

Осень на заре умывается слезами,

Вечер в полутьме развалился под ногами.

Осінь на зорі вмивається сльозами,

Вечір у напівмі розвалився під ногами.

А ми по калюжах і в костюмах Adidas —

Задоволені пики, решта не про нас ще б!

Нам страждати, навіть якщо не багаті?

Нам ли горювати від зарплати до зарплати,

Коли на місці полюса, і вітер дме в вітрила, так, в вітрила!

Чи нам стогнати, принижуючись навіть трохи?

Нам виявляти в дикому світі свою слабкість?

Сумний буде цей підсумок — нас скрутять вмить у баранячий ріг.

Ліхтарі спалахнули, освітлюючи шлях-дорогу.

Зірки небо вгору затаврували потроху,

І випав місяць через пазуху у хмар,

А ми нечутно підбираємо до двері ключ.

Так треба нам чи страждати, навіть якщо не багаті?

Нам ли горювати від зарплати до зарплати,

Коли на місці полюса, і вітер дме в вітрила, так, в вітрила!

Чи нам стогнати, принижуючись навіть трохи?

Нам виявляти в дикому світі свою слабкість?

Сумний буде цей підсумок — нас скрутять вмить у баранячий ріг.

Безодня попереду, ковшик за сімома замками.

Час позаду, і перемога знову за нами.

І нехай весь світ до таких, як ми, завжди колючий,

Але ми ідем — наш дух, як і раніше, могутній, ще б пак!

Нам страждати, навіть якщо не багаті?

Нам ли горювати від зарплати до зарплати,

Коли на місці полюса, і вітер дме в вітрила, так, в вітрила!

Чи нам стогнати, принижуючись навіть трохи?

Нам виявляти в дикому світі свою слабкість?

Сумний буде цей підсумок — нас скрутять вмить у баранячий ріг.

Нам страждати, навіть якщо не багаті?

Нам ли горювати від зарплати до зарплати,

Коли на місці полюса, і вітер дме в вітрила, так, в вітрила!

Чи нам стогнати, принижуючись навіть трохи?

Нам виявляти в дикому світі свою слабкість?

Сумний буде цей підсумок — нас скрутять вмить у баранячий ріг.

Осінь на зорі вмивається сльозами,

Вечір у напівмі розвалився під ногами.

Осінь на зорі вмивається сльозами,

Вечір у напівмі розвалився під ногами.