Der Tusch! - Vogelfrey

‚Hereinspaziert in die Menagerie ihr stolzen Herr‘n ihr lebenslust‘gen Frau‘n

Mit heißer Wollust und mit kaltem Grauen die unbeseelte Kreatur zu schauen

Gebändigt durch das menschliche Genie‘

Seht die bunten Wagen fahren auf die Wiesen vor der Stadt

Mit vielen Tieren und Artisten er uns was zu bieten hat

Narren und Dompteure und ein Kerl der Feuer schlucken kann

Und ein fetter Mann mit Schnauzbart preist uns seinen Zirkus an

Große Zelte werd‘n errichtet Käfige werd‘n aufgestellt

Drin ein Mann mit kahlem Kopf ein‘ Löwen an der Leine hält

Ihn mit Peitschenhieben lehret durch ein‘ Flammenring zu springen

Und vom Lager Geige und Akkordeon frivol erklingen

Seht die Wagen seht die Tiere die Roma schlagen die Zelte auf

Seiltänzer und Fakire Leute kommt zuhauf

Am Rand ein dunkelblaues Zelt das unheimlich und düster wirkt

‚Der große Papin‘ - dort die Aufschrift auf dem gold‘nen Schild verziert

Ich trete ein die Bühne leer doch plötzlich Knall und weißer Rauch

Und in den Schwaden aus dem Nichts ein schwarz gewandet Mann auftaucht

‘Ne Freiwillige im Publikum sich für ihn in ‘ne Kiste legt

Man sagt uns ohne ihr zu schaden man sie vor uns in zwei Teile sägt

Der Säbel fällt die Frau schreit auf sie mit dem letzten Atem rang

Papins Augen weiten sich das Kunststück ist wohl schiefgegang‘

Seht die Lichter seht die Farben zu kommen ich mich recht entschied

Seht die Spielleut auf den Wagen, lauschet ihrem Lied

Ein Käfig voll mit Stroh und einer Menschentraube dicht umdrängt

Drin ein hässlich Kind von Spott und Hass des Pöbels stark bedrängt

‚Wie widerlich wie halbverwest‘ - ein Mann ihn mit ‘nem Stein bewirft

Der diesen fängt und wirft zurück ihn tödlich an der Schläfe trifft

Seht die Roma stark und fleißig die Wiese schon bald leer und kahl

Ich komme wieder ja das weiß ich — bis zum nächsten Mal

— Заходьте в звіринець, ви, горді панове, ви, жваві жінки

Спостерігаючи за неживою істотою з гарячою пожадливістю і холодним жахом

Приручений людським генієм

Подивіться на різнокольорові вози, які їдуть на луках перед містом

З багатьма тваринами та художниками він має що нам запропонувати

Дурні і приборкувачі і хлопець, який може їсти вогонь

А товстун з вусами рекламує нам свій цирк

Поставлені великі намети, облаштовані клітки

Всередині чоловік з лисою головою тримає лева на повідку

Навчіть його стрибати крізь кільце полум’я з хлистами

А скрипка та акордеон звучать легковажно з табору

Подивіться на вагони, подивіться на тварин, роми розставляють намети

Натовп канатоходців і факірів

На краю темно-синій намет, який виглядає моторошно і похмуро

«Великий Папін» - там прикрашений напис на золотому щиті

Я виходжу на сцену порожнім, але раптом лунає вибух і білий дим

А в хмарах нізвідки з’являється чоловік, одягнений у чорне

Волонтер в аудиторії кладе себе в коробку для нього

Нам кажуть, що, не зашкодивши їй, її розпилюють на дві частини перед нами

Шабля падає, жінка кричить від передсмертного дихання

У Папіна розширюються очі, мабуть, трюк пішов не так.

Подивіться на вогні, побачите кольори, які я вирішив правильно

Побачити менестрелів на фургонах, послухати їхню пісню

Клітка, повна соломи, і юрба людей юрмилися навколо неї

Всередині потворна дитина, переслідувана глузуванням і ненавистю натовпу

'Як огидно, як напіврозкладався' - чоловік кидає в нього камінь

Він ловить його і кидає назад, смертельно вдаривши його в скроню

Ось Роми сильні й працьовиті, незабаром луг пустий і голий

Я повернуся так я знаю це — до зустрічі наступного разу