Belsazar - Vogelfrey

Die Mitternacht zog näher schon

In stiller Ruh' lag Babylon

Nur oben in des Königs Schloss

Da flackert’s da lärmt des Königs Tross

Dort oben in dem Königssaal

Belsazar hielt sein Königsmahl

Die Knechte saßen in schimmernden Reihen

Und leerten die Becher mit funkelndem Wein

Es klirrten die Becher es jauchzten die Knecht'

So klang es dem störrigen Könige recht

Des Königs Wangen leuchten Glut

Im Wein erwuchs ihm kecker Mut

Und blindlings reißt der Mut ihn fort

Und er lästert die Gottheit mit sündigem Wort

Brüstet sich frech und lästert wild

Die Knechtenschar ihm Beifall brüllt

Der König rief mit stolzem Blick

Der Diener eilt und kehrt zurück

Er trug viel gülden Gerät auf dem Haupt

Das war aus dem Tempel Jehovas geraubt

Der König ergriff mit frevler Hand

Einen heiligen Becher gefüllt bis am Rand

Er leert ihn hastig bis auf den Grund

Und rufet laut mit schäumendem Mund

Jehova dir künd' ich auf ewig Hohn

Ich bin der König von Babylon

Doch kaum das grause Wort verklang

Dem König ward’s heimlich im Busen bang

Das gellende Lachen verstummte zumal

Es wurde leichenstill im Saal

Und sieh und sieh an weißer Wand

Da kam’s hervor wie Menschenhand

Und schrieb und schrieb an weißer Wand

Buchstaben von Feuer und schrieb und schwand

Und sieh und sieh an weißer Wand

Da kam’s hervor wie Menschenhand

Und schrieb und schrieb an weißer Wand

Buchstaben von Feuer und schrieb und schwand

Der König stieren Blick’s da saß

Mit schlotternden Knie’n und totenblass

Die Kneschtenschar saß kalt durchgraut

Und saß gar still gab keinen Laut

Die Magier kamen doch keiner verstand

Zu deuten die Flammenschrift an der Wand

Belsazar ward aber in selbiger Nacht

Von seinen Knechten umgebracht

Північ наближалася

Вавилон лежав у тихому спокою

Тільки в королівському замку

Там мерехтить, там шум царського оточення

Там, у царській залі

Валтасар влаштував свою царську вечерю

Слуги сиділи блискучими рядами

І осушив чашки ігристого вина

Чашки брязкали, слуги раділи

Так це звучало правильно для впертого короля

Щоки короля сяють вуглинками

У вині він набрався сміливості

І сліпа відвага несе його геть

І зневажає божество грішним словом

Сміливо хвалиться і дико богохульствує

Натовп слуг вигукує йому оплесками

— гукнув король із гордим поглядом

Слуга поспішає і повертається

На голові носив багато золотого посуду

Це було вкрадено з храму Єгови

Цар схопив нечестивою рукою

Свята чаша, наповнена до краю

Він похапцем спорожняє його до дна

І голосно кричить з запіненим ротом

Єгова, я звіщаю зневагу до тебе навіки

Я цар Вавилону

Але страшне слово ледве згасло

Цар таємно хвилювався за пазухою

Пронизливий сміх замовк

У залі стало мертво тихо

І подивіться і подивіться на білу стіну

Потім вийшло, як людська рука

І писав і писав на білій стіні

Листи вогню і писали, і вицвіли

І подивіться і подивіться на білу стіну

Потім вийшло, як людська рука

І писав і писав на білій стіні

Листи вогню і писали, і вицвіли

Король сидів, дивлячись

З тремтячими колінами і смертельно блідими

Натовп кнещенів сидів холодним і сірим

І сидів дуже нерухомо, не видавав жодного звуку

Прийшли чарівники, але ніхто не зрозумів

Інтерпретуйте палаючий напис на стіні

Але в ту ж ніч народився Валтасар

Убитий своїми слугами