Freude - VNV Nation

Bin ich nicht Mensch, blutet mir nicht das Herz.

Kein Frst, kein Gott, kein Hass, kein Mitleid, kein Schmerz, nur ich!

Warum liebe ich, wenn ich den Schmerz spre?

Wann endet es, wann ist mein Werk vollbracht?

Warum bin ich alleine und fhle, als wrde ich einen

Speer durch ein Schlachtfeld tragen.

Bin ich nicht unter Kontrolle, ist meine Seele nicht mein?

Bin ich nicht Mensch, durch sein schicksal bestimmt?

Niemals beherrscht zu sein oder angebunden.

Nicht Himmel oder Hlle, sondern das Land dazwischen.

Und bin ich nicht Mensch, blutet mir nicht das Herz?

Kein Frst, kein Gott, kein Hass, kein Mitleid, kein schmerz, nur ich.

Ich verstehe… doch wiedersetze mich.

Synchronische Fhrung.

Ich whle meinen Weg.

Niemals bevormundet oder angebunden.

Nicht Himmel oder Hlle

nur das Land dazwischen.

Bin ich nicht Mensch?

Wie der Pfad zum Himmel oder die Strae zu Hlle,

es ist unsere eigene verbindliche Entscheidung.

Wir sind die Knige der Weisheit und Narren zugleich.

Wir sind zu oft Gtter, sind hfliche Menschen.

Wir, die groe Werke vollbringen, nur um sie zu zerstren.

Wir, die unsere eigenen Entscheidungen treffen, werden niemals scheitern.

Warum liebe ich, wenn ich den Schmerz spre?

Wann endet es, wann ist mein Werk vollbracht?

Warum bin ich alleine und fhle, als wrde ich einen

Speer durch ein Schlachtfeld tragen.

Bin ich nicht Mensch?

Якщо я не людина, моє серце не обливається кров’ю.

Ні принца, ні бога, ні ненависті, ні жалю, ні болю, тільки я!

Чому я люблю, коли відчуваю біль?

Коли це закінчиться, коли моя робота буде виконана?

Чому я один і відчуваю себе ним

Пронести спис полем бою.

Я не владний, чи не моя душа?

Хіба я не людина, визначена його долею?

Ніколи не контролюється і не прив’язується.

Не рай чи пекло, а земля між ними.

А якщо я не людина, то хіба моє серце не обливається кров’ю?

Ні принца, ні бога, ні ненависті, ні жалю, ні болю, тільки я.

Я бачу... але сідай.

Синхронне керівництво.

Я вибираю свій шлях.

Ніколи не протегував і не прив'язувався.

Не рай чи пекло

тільки земля між ними.

Хіба я не людина?

Як шлях до раю чи дорога в пекло,

це наше власне обов'язкове рішення.

Ми — королі мудрості й дурні водночас.

Ми занадто часто боги, ввічливі люди.

Ми, які робимо великі справи, щоб їх знищити.

Ми, хто приймає власні рішення, ніколи не підведемо.

Чому я люблю, коли відчуваю біль?

Коли це закінчиться, коли моя робота буде виконана?

Чому я один і відчуваю себе ним

Пронести спис полем бою.

Хіба я не людина?