Мост - VLNY

Дождь обнимал меня, по дороге домой.

Вечные холода на пустой мостовой.

Железные небеса навивают мне грусть,

Ты же знаешь, что я не вернусь.

Когда забудешь ты меня,

Строчки сверху вниз,

Подобны журавлям, в небе извелись.

И день уже не тот, и дождь бьет по щекам.

Финальный мой аккорд, пока…

Я напишу тебе стихи,

Ты мне расскажешь, как ты там.

И давно уж не враги, разбрелись по островам.

И как будто не в серьез в стеклах окон наша жизнь.

Давай в этот раз без слез, улыбнись.

Когда забудешь ты меня,

Строчки сверху вниз,

Подобны журавлям, в небе извелись.

И день уже не тот, и дождь бьет по щекам.

Финальный мой аккорд, пока…

Дощ обіймав мене, по дорозі додому.

Вічні холоди на порожній бруківці.

Залізні небеса навивають мені смуток,

Ти знаєш, що я не повернуся.

Коли забудеш ти мене,

Рядки зверху вниз,

Подібні до журавлів, у небі звелись.

І день уже не той, і дощ б'є по щоках.

Фінальний мій акорд, поки що…

Я напишу тобі вірші,

Ти мені розповіси, як ти там.

І давно вже не вороги, розбрелися по островах.

І ніби не в серйоз у склах вікон наше життя.

Давай цього разу без сліз, усміхнися.

Коли забудеш ти мене,

Рядки зверху вниз,

Подібні до журавлів, у небі звелись.

І день уже не той, і дощ б'є по щоках.

Фінальний мій акорд, поки що…