Душевный привет - Владимир Ждамиров

По небу, журавли печальной стаей.

Летят среди унылых облаков.

Мои мечты о воле не растают.

И зона не отнимет вольных снов.

Давно не видел я родных знакомых.

Прошу тайга, хоть ты меня не мучь.

Пусть вести журавли несут из дома.

На крыльях рассекая серый стучь.

Припев:

Журавли над тайгой, журавли.

Разбудили осенний рассвет.

И на крыльях своих принесли.

Мне из дома душевный привет.

Журавли вы мои, журавли.

Пролетали детдом мой родной.

Вы мне душу встревожить смогли.

И ваш голос остался со мной.

Осенний день жжет девичьей прохладой.

Пришел в тайгу и лагерь наш накрыл.

Теперь тепла и солнца ждать не надо.

Весь мир в осеннем золоте застыл.

Уходит лето, вновь седые дали.

На смену дня приходит день другой.

Мы вольной жизни долго не видали.

И журавли курлычат над тайгой.

Припев.

Журавли вы мои, журавли.

Пролетали детдом мой родной.

Вы мне душу встревожить смогли.

И ваш голос остался со мной.

И ваш голос остался со мной.

По небу, журавлі сумною зграєю.

Летять серед похмурих хмар.

Мої мрії про волю не розтануть.

І зона не забере вільних снів.

Давно не бачив я рідних знайомих.

Прошу тайга, хоч ти мене не муч.

Нехай вести журавлі несуть із дому.

На крилах розсікаючи сірий стукіт.

Приспів:

Журавлі над тайгою, журавлі.

Розбудили осінній світанок.

І на крилах своїх принесли.

Мені з дому душевний привіт.

Журавлі ви мої, журавлі.

Пролітали дитбудинок мій рідний.

Ви мені душу стривожити змогли.

І ваш голос залишився зі мною.

Осінній день палить дівочою прохолодою.

Прийшов у тайгу і табір наш накрив.

Тепер тепла і сонця чекати не треба.

Весь світ в осінньому золоті застиг.

Іде літо, знову сиві дали.

На зміну дня приходить день інший.

Ми вільного життя довго не бачили.

І журавлі курчать над тайгою.

Приспів.

Журавлі ви мої, журавлі.

Пролітали дитбудинок мій рідний.

Ви мені душу стривожити змогли.

І ваш голос залишився зі мною.

І ваш голос залишився зі мною.