Colours of My World (Chapter III) - Vision Divine

Years were going like sand exposed to morning wind

Slowly hopes left place to dreams

Past and future all at once everything has gone

Take your time to say goodbye

To my life… In a single chance I try

To my fears… 'Cause I’ve seen' em day by day

Somewhere in my dreams I can see

Lying the colours of my world

Where my spirit sometimes falls

And I wonder if there’s a way to paint these walls

With the colours of my world living deep inside my soul?

All that world around me suffocated my will

In that grey I slowly chilled

There with nothing winding me sometimes I felt so old

Like a man who lived for too long

A hundred Years… I surrender to my fears

A thousand Years… Whish I could forget my tears

Somewhere in my dreams I can see

Lying the colours of my world

Where my spirit sometimes falls

And I wonder if there’s a way to paint these walls

With the colours of my world living deep inside my soul?

Now I’m here sitting in a corner of an empty room

With pearled eyes

In my mind the silence, immobility of a frozen gloom

In a stolen smile

Through the veils

Of human unconsciousness

Reside the nameless words we are not allowed to know

Would I break this veil?

That’s where my mind has gone

A trip with no return

Through the meaning of what we call… Life

…What we call… Life…

…What we call… Life…

…What we call… Life…

Somewhere in my dreams I can see

Lying the colours of my world

Where my spirit sometimes falls

And I wonder if there’s a way to paint these walls

With the colours of my world living deep inside my soul?

Роки йшли, як пісок, підданий ранковому вітру

Надії повільно залишають місце мріям

Минуле й майбутнє одночасно все минуло

Не поспішайте попрощатися

У моє життя… За один випадок я спробую

На мої страхи… Тому що я бачив їх день у день

Десь у снах я бачу

Лежачи кольорами мого світу

Де мій дух іноді падає

І мені цікаво, чи є способ пофарбувати ці стіни

З кольорами мого світу, що живуть глибоко в моїй душі?

Весь той світ навколо мене душив мою волю

У цьому сірому я повільно охолола

Там, де мене ніщо не обтягує, іноді я почувався таким старим

Як людина, яка прожила занадто довго

Сто років... Я віддаюся своїм страхам

Тисяча років… Як би я міг забути свої сльози

Десь у снах я бачу

Лежачи кольорами мого світу

Де мій дух іноді падає

І мені цікаво, чи є способ пофарбувати ці стіни

З кольорами мого світу, що живуть глибоко в моїй душі?

Тепер я сиджу в кутку порожньої кімнати

З перламутровими очима

У моїй думці тиша, нерухомість застиглого мороку

У вкраденій посмішці

Крізь завіси

Людської несвідомості

Зберігайте безіменні слова, які нам не дозволено знати

Чи розірвав би я цю завісу?

Ось куди мій розум пішов

Поїздка без повернення

Через значення того, що ми називаємо... Життям

…Те, що ми назвемо… Життя…

…Те, що ми назвемо… Життя…

…Те, що ми назвемо… Життя…

Десь у снах я бачу

Лежачи кольорами мого світу

Де мій дух іноді падає

І мені цікаво, чи є способ пофарбувати ці стіни

З кольорами мого світу, що живуть глибоко в моїй душі?