Ad Rigorem - Virvum

A crack in the well of pervasive conversion

Incepts the disintegration of thoughts

Asleep in utter heavenly silence

Trepidatious of death

A liquefaction of human horizons

Convergence beyond

Clarity a noctilucent portal

A colour unknown

Awaken us from slumber

Concuss our thoughts

With a downpour of warmth

With the arms stretched out wide open

Expect this fate to be our last

As shrill light beams of mouth and eyes

Awaken us from slumber

Concuss our thoughts

With a downpour

For we are all stranded and begotten

In this architecture twisted apart

For in a place where the reasoner fails to reason

Is where step by step we wander

Into darkness

Ad Rigorem

Falling into the void

Intermitting the mortal divergence

Convergence beyond apogee

We won’t forget

The sight of her creation

Reborn in the chasm

Expulsed from lucidness

A crack in the well of pervasive conversion

Incepts the disintegration of thoughts

Asleep in utter heavenly silence

Reborn and thrown

Into the sand, Into the sand

Reborn and thrown

Into the sand, Into the sand

Into the sand and on we march

Into the sand

Into darkness

Into the sand

Into dust

We march into vagueness

The elders have spoken

Though nothing’s been learnt

The tables have turned

Now we march

Into dust

Awaken us from slumber

Concuss our thoughts

With a downpour

For we are all stranded and begotten

In this architecture twisted apart

For in a place where the reasoner fails to reason

Is where step by step we wander

Into darkness

Ad Rigorem

Тріщина в колодязі повної конверсії

Запускає розпад думок

Сплять у повній райській тиші

Страх перед смертю

Зрідження людських горизонтів

Зближення за межами

Ясність – сяйво-прозорий портал

Колір невідомий

Пробуди нас від сну

Перебувати наші думки

З зливою тепла

З широко розкритими руками

Очікуйте, що ця доля буде нашою останньою

Як пронизливі світлові промені рота й очей

Пробуди нас від сну

Перебувати наші думки

Із зливою

Бо всі ми застрягли й народжені

У цій архітектурі, розбитій на частини

Бо в місці, де аргументований не вміє міркувати

Це де ми крок за кроком блукаємо

В темряву

Ad Rigorem

Падіння в порожнечу

Перериваючи смертельну дивергенцію

Зближення за межами апогею

Ми не забудемо

Вид її творіння

Відроджуючись у прірві

Вигнаний з розуму

Тріщина в колодязі повної конверсії

Запускає розпад думок

Сплять у повній райській тиші

Відроджений і кинутий

В пісок, В пісок

Відроджений і кинутий

В пісок, В пісок

У пісок і далі маршируємо

У пісок

В темряву

У пісок

У пил

Ми маршуємо в невизначеність

Старші заговорили

Хоча нічого не навчилися

Столи перевернулися

Тепер ми маршуємо

У пил

Пробуди нас від сну

Перебувати наші думки

Із зливою

Бо всі ми застрягли й народжені

У цій архітектурі, розбитій на частини

Бо в місці, де аргументований не вміє міркувати

Це де ми крок за кроком блукаємо

В темряву

Ad Rigorem