Ragnarok - Vilis

I’ve been enslaved by this affliction

And at first I felt the thirst overcome by addiction

Twisting my grace as my consciousness was slowly erased

Every day I fought against an entity that

began to convince me that we were one in the same

Could it be?

Upon my soul I felt a sinister stain

Consciousness all but erased as if it had been engraved

But this burden was mine alone

As he sat on his throne

By my hand he will atone

To a sensation of temptation left with no explanation

As the Darkness festered within

And it constantly whispers…

I can’t hold my tongue any longer

While this filth breeds and conquers

And I’m weighed down by their failures

Begging and praying to their so-called savior

I must be the one to end it

While this filth breeds and conquers

And I won’t waste another second

Begging and praying to this so-called savior

Idly witnessing my plunge into the depths

As I descended alone reaping all that he had sown

Yet I swallowed this obsession

Only to have him question my intentions

Never will I seek redemption

Now the Mark has spread beyond my restraint

The light that was left has begun to feel so faint

And I am torn from everything except the void

This plague has found every doubt in me to exploit

Humanity has no place in our reality

Corrupting his kingdom, and I’m the symptom

To a sensation of temptation left with no explanation

As the Darkness festered within

And it constantly whispers…

I can’t hold my tongue any longer

While this filth breeds and conquers

And I’m weighed down by their failures

Begging and praying to their so-called savior

I must be the one to end it

While this filth breeds and conquers

And I won’t waste another second

Begging and praying to this so-called savior

Asphyxiate on your words or regurgitate mine

Alone I lead the purge of mankind

Though containing the Dark has left my kingdom blind

I am the dusk, the dawn, the beginning and the end

All who oppose will meet Death

Я був поневолений цією бідою

І спочатку я відчув спрагу, яку подолала залежність

Перекручую мою благодію, коли моя свідомість повільно стиралася

Щодня я боровся проти суб’єкта, який

почав переконувати мене, що ми були одним цілим

Це може бути?

На своїй душі я відчув зловісну пляму

Свідомість майже стерта, ніби вигравірувана

Але цей тягар був лише мій

Коли він сидить на своєму троні

Моєю рукою він спокутує

На відчуття спокуси, що залишилося без пояснень

Коли темрява гноїлася всередині

І воно постійно шепоче…

Я більше не можу стримувати язик

Поки ця гидота породжує і перемагає

І я обтяжений їхніми невдачами

Просячи й молитись до свого так званого рятівника

Я повинен бути той, хто покінчить із цим

Поки ця гидота породжує і перемагає

І я не буду втрачати більше секунди

Просячи й молиться цьому так званому спасителю

Свідком мого занурення в глибину

Як я спустився сам, пожинаючи все, що він посіяв

Але я проковтнув цю одержимість

Тільки щоб він поставив під сумнів мої наміри

Я ніколи не буду шукати спокути

Тепер Знак поширився за межі моїх обмежень

Світло, що залишилося, почало бути таким слабким

І я відірваний від усього, крім порожнечі

Ця чума знайшла в мені всі сумніви, якими можна скористатися

Людству немає місця в нашій реальності

Розбещуючи його королівство, і я є симптомом

На відчуття спокуси, що залишилося без пояснень

Коли темрява гноїлася всередині

І воно постійно шепоче…

Я більше не можу стримувати язик

Поки ця гидота породжує і перемагає

І я обтяжений їхніми невдачами

Просячи й молитись до свого так званого рятівника

Я повинен бути той, хто покінчить із цим

Поки ця гидота породжує і перемагає

І я не буду втрачати більше секунди

Просячи й молиться цьому так званому спасителю

Задихайтеся від своїх слів або виригігайте мої

Один я керую чисткою людства

Хоча те, що містить Темряву, залишило моє королівство сліпим

Я — сутінки, світанок, початок і кінець

Усі, хто протистоїть, зустрінуть Смерть