Ouroboros - Vilis

I cannot allow this to continue

I have failed you by letting the Darkness consume

Too far beyond reach

Wait a minute

You think I’m who’s lost?

And that I need saving?

That I’m the one who chose to be blind?

Where was your sight when we searched for a guide?

Look how far you’ve strayed, just brimming with pride

Renouncing your loyalty to all of makind

Mankind?

Mankind?!

A stillbirth forced into existence

Yet you always held them above us

Your own children!

Your jealousy has festered to rot

A victim of your own consciousness

You willing forsake yourself

So deaf to the truth

Yet you-

What?!

You just-

There is no one to blame

Not me, not humans, just you

You feign innocence when you know well

It was you who sealed this fate

Just tell me why you gave up on yourself

After all that we’ve done was it all vein?

Has the Darkness taken hold of your soul

Or has your arrogance flourished within?

You would watch your kingdom burn

And see your sons be bled dry

Before even thinking to intervene

Yet I’m accused of self-indulgence?

You know not of the torment I endure

As you wallow in self pity and misery

I see through your facade

You lack the resolve to face your demons

I know not of your torment?

HA HA HA

Bathing in ignorance as if it were bliss

You crave the touch of the Darkness

Abandoned your grace for the Void’s embrace

Truly I believed you to be the one

The one to purge the Darkness and bring transcendence

Fell prey to self indulgance

Prepare yourself for judgement

You are not God of mine

The falsest of idols, a mockery to the divine

There is nothing to fear

Now behold your salvation is here

A sinister moon looms over Earth

As the Darkness has given birth

To the most vile curse

Within its will you shall be immersed

You have bestowed a feeling far wose

As my hands are forced to be your hearse

Choose your last words wisely

Tell me how it feels to be eclipsed

Left to decompose upon the crucifix

I’ll feast on the screams of the insolent

Their futility ended deliberately

In the end they will say I have won

While I alone mourn the death of my son

Я не можу допустити, щоб це продовжувалося

Я підвів вас, дозволивши Темряві поглинути

Занадто далеко поза межами досяжності

Почекай хвилинку

Ви думаєте, що я загубився?

І що мені потрібно заощадити?

Що я той, хто вирішив бути сліпим?

Де ви бачили, коли ми шукали гіда?

Подивіться, як далеко ви зайшли, просто сповнені гордості

Відмова від своєї лояльності до всього людства

людство?

Людство?!

Вимушене існування мертвонародженого

Але ти завжди тримав їх над нами

Ваші власні діти!

Ваша ревнощі розгнилася

Жертва власної свідомості

Ви готові покинути себе

Такий глухий до правди

все ж ти-

Що?!

Ви просто-

Немає нікого винен

Не я, не люди, тільки ви

Ви робите вигляд невинності, коли добре знаєте

Саме ви вирішили цю долю

Просто скажіть мені, чому ви відмовилися від себе

Після всього, що ми зробили, чи все це було на тлі?

Чи темрява заволоділа твоєю душею

Або ваша зарозумілість процвітала всередині?

Ви б дивилися, як горить ваше королівство

І подивіться, як ваші сини висохнуть

Перш ніж навіть подумати втрутитися

Але мене звинувачують у самолюбстві?

Ти не знаєш про муки, які я зазнаю

Коли ви погружаєтеся в жалю до себе та нещастя

Я бачу крізь твій фасад

Вам бракує рішучості протистояти своїм демонам

Я не знаю про твої муки?

ХА ХА ХА

Купатися в невіданні, наче це було блаженство

Ви жадаєте дотику темряви

Покинув твою благодать заради обіймів Порожнечі

Справді, я вірив, що ти є той

Той, хто очистить Темряву та принесе трансцендентність

Став жертвою самолюбства

Приготуйтеся до суду

Ти не мій Бог

Найфальшивіший із ідолів, насмішка з божественного

Нема чого боятися

Тепер ось ваше спасіння тут

Над Землею висить зловісний місяць

Як темрява народила

До найгіршого прокляття

У його волі ви будете занурені

Ви подарували почуття набагато гірше

Як мої руки змушені бути твоїм катафалком

Вибирайте свої останні слова з розумом

Розкажи мені, як почуваєшся затьмаренням

Залишили розкластися на розп’яття

Я буду ласувати криком нахабних

Їх марність закінчилася свідомо

Зрештою, вони скажуть, що я виграв

Поки я один оплакую смерть сина