Epoch - Vilis

Before creation I stood encompassing all that was

Until a hollow deity sought to fill the void

And in his light omens arose from the abyss

Bearing the universal truth

«Darkness shall reign eternally»

I was the beginning and I’ll be the end

I will be all that there is

There was none before me and none shall surpass

When the light fades from existence still I will remain

And that light shall be ingested by the Dark

For I am the primordial entity, a being of infinite density

As the vermin bred in his image were once granted their own paradise

Yet they would rather ravage and pillage

Desecrating the holy land they walked upon, ignorant of their sins

Although I warned him of their fate all he cared to do was create

My concern answered with betrayal

I predate Life

I predate Death

I predate your God

Eons have passed and my presence

forgotten as his sons insides slowly turn rotten

As retribution for his transgressions

Time and space are boundaries I reside outside

As he covets sovereignty through worship from those monstrosities

Long ago I awoke to the prison I’m in

Shackled to the rotting skin of his closest kin

Subtlety drawing him into the abyss

To bring about an era in which Darkness holds dominion

The sun will be extinguished by my hand

The torment I withstand will pale in comparison

He has blindly forsaken his offspring

To the anguish I’ll inflict due to his blasphemy

The dark will subtlety creep over all as I envelop his whole domain

Until I can finally force him to see

That which he’s conceived means absolutely nothing to me

Upon the souls of his children I will consume

Until at last I am exhumed from my tomb

My rise shall by witnessed soon

As the embodiment of destruction

This fate cannot be changed for denied

Their lungs constrict devoid of air

The Earth becomes a grave for his family

Can you feel the approach of the coming Dark

Bearing down upon life with unforeseen might, born of spite

I exist beyond your comprehension

What he has done proves to be a mockery

Soon I shall be set free from purgatory

До створення я стояв, охоплюючи все, що було

Поки порожнє божество не намагалося заповнити порожнечу

І в його світлі прикмети виникли з безодні

Несучи універсальну істину

«Тьма буде панувати вічно»

Я був початком і буду кінцем

Я буду все, що є

До мене нікого не було і ніхто не перевершить

Коли світло згасне, я все одно залишуся

І це світло поглине Темрява

Бо я   первісна сутність, істота нескінченної щільності

Оскільки шкідників, що розмножувалися в його образі, колись був дарований власний рай

Проте вони воліли б спустошувати й грабувати

Оскверняючи святу землю, по якій вони ходили, не знаючи про свої гріхи

Хоча я попередив його про їхню долю, все, що він бажав — це створити

Моя занепокоєння відповіла зрадою

Я перед Життям

Я перед смертю

Я випереджаю вашого Бога

Минули еони і моя присутність

забутий, оскільки нутрощі його синів повільно гниють

Як відплата за його провини

Час і простір — це межі, які я перебуваю поза межами

Оскільки він прагне суверенітету через поклоніння від цих потвор

Давним-давно я прокинувся у в’язниці, в якій перебуваю

Прикутий до гниючої шкіри своїх найближчих родичів

Тонкість тягне його в прірву

Створити епоху, в якій панує Темрява

Сонце погасне моєю рукою

Муки, які я витримаю, збліднуть у порівнянні

Він сліпо покинув своє потомство

На муку, яку я завдаю через його богохульство

Темрява пошириться на все, коли я огорну все його володіння

Поки я нарешті не зможу змусити його побачити

Те, що він задумав, для мене нічого не означає

Я споживаю душі його дітей

Поки нарешті мене не ексгумують із моєї гробниці

Незабаром мій підйом стане свідком

Як втілення знищення

Цю долю неможливо змінити на відмову

Їхні легені стискаються без повітря

Земля стає могилою для його родини

Чи відчуваєте ви наближення прийдешньої Темряви

З непередбаченою силою боротися з життям, народженим з злості

Я існую за межами вашого розуміння

Те, що він зробив, виявляється знущанням

Незабаром я буду звільнений із чистилища