Мельницы - Виктор Степанов

Мельницы стали богами и надо успеть

Влезть в жернова пока лопасти будут вертеться,

Хлеб замешать на крови и её не жалеть —

Хлеб на соплях так приелся, что некуда деться,

Пусть будут в душные кельи без устали звать

Свечи спасать от дыханья, как в детстве учили,

Знаешь, мой друг, чтобы было о чём мне писать

Ветер должен быть сильным.

Пр.:

В жертвенном ужасе небо закружится,

Небо печальное выпадет лужами,

Небо весёлое высыпет звёздами,

Тучами скроется небо серьезное,

Вы не видали картины зловещей и краше

Ветра на марше.

Смерть как всегда будет целиться из-за угла,

Будет смеяться, злорадно сворачивать кукиш,

Можно укрыться, а можно, была ни была,

Встретить её и сказать ей, что ты её любишь,

Глупый кораблик не стал покидать свой причал,

Он пережил паруса и борта его сгнили,

Знаешь, мой друг, чтобы было зачем мне кричать

Ветер должен быть сильным.

Долго старался, но всё же извёл на корню

Мысли о мире без войн и о счастье без меры —

Там где живётся и дышится точно в раю

Слишком отчётливо из всех щелей тянет серой,

Голос сорвался, но нет больше силы терпеть,

Ждать, что другой скажет то же, но только красивей,

Знаешь, мой друг, чтобы было кому мне хрипеть.

Ветер должен быть сильным.

Млини стали богами і треба встигнути

Влізти в жорнова поки лопаті крутитимуться,

Хліб замішати на крові і її не шкодувати

Хліб на соплях так набрид, що нікуди подітися,

Нехай будуть в душні келії невтомно кликати

Свічки рятувати від дихання, як у дитинстві вчили,

Знаєш, мій друже, щоб було про що мені писати

Вітер має бути сильним.

Пр.:

У жертовному жаху небо закружиться,

Небо сумне випаде калюжами,

Небо веселе висипе зірками,

Хмарами сховається небо серйозне,

Ви не бачили картини зловісної і краше

Вітру на марші.

Смерть як завжди буде цілитися з-за кута,

Сміятиметься, зловтішно згортатиме дулю,

Можна сховатися, а можна, була ні була,

Зустріти її і сказати їй, що ти її любиш,

Дурний кораблик не став покидати свій причал,

Він пережив вітрила і борту його згнили,

Знаєш, мій друже, щоб було навіщо мені кричати

Вітер має бути сильним.

Довго намагався, але все вів вів на корені

Думки про мир без війн і про щастя без міри —

Там де живеться і дихається точно в раю

Занадто виразно із всіх щілин тягне сірою,

Голос зірвався, але немає більше сили терпіти,

Чекати, що інший скаже те, але, тільки красивіше,

Знаєш, мій друже, щоб було кому мені хрипіти.

Вітер має бути сильним.