Куда ж ты денешься? - Виктор Чайка

Зашла ко мне средь бела дня

Красивая, нарядная,

Взглянули колко на меня

Глаза твои прохладные.

Прошлась, коленками дразня,

Мол, делай ставки крупные,

Уже бывали у меня такие недоступные.

Уже бывали у меня такие недоступные.

Куда ж ты денешься,

Куда ж ты денешься,

Когда согреешься в моих руках,

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

Отпив глоточек коньяка,

Пускаешь дым колечками

И намекаешь свысока,

Что мне ловить здесь нечего.

Куда ж нам, маленьким, до Вас,

Величество-высочество,

Но в уголках надменных глаз

Я видел одиночество.

Но в уголках надменных глаз

Я видел одиночество.

Куда ж ты денешься,

Куда ж ты денешься,

Когда согреешься в моих руках,

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

Учти, я опытный игрок,

Не знавший поражения,

Сейчас пойдёт по нервам ток

Большого напряжения.

И ты отпустишь тормоза,

И вся надменность кончится,

Ведь можно то, чего нельзя,

Когда уж очень хочется.

Ведь можно то, чего нельзя,

Когда уж очень хочется.

Куда ж ты денешься,

Куда ж ты денешься,

Когда согреешься в моих руках,

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

В словах заблудишься, потом забудешься,

Потом окажешься на облаках.

Зайшла до мене серед білого дня

Красива, ошатна,

Подивилися колко на мене

Очі твої прохолодні.

Пройшлася, колінами дражнячи,

Мовляв, роби ставки великі,

Вже бували у мене такі недоступні.

Вже бували у мене такі недоступні.

Куди ж ти дінешся,

Куди ж ти дінешся,

Коли зігрієшся в моїх руках,

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.

Відпивши ковток коньяку,

Пускаєш дим кільцями

І натякаєш згори,

Що мені тут ловити нічого.

Куди ж нам, маленьким, до Вас,

Величність-високість,

Але в куточках гордовитих очей

Я бачив самотність.

Але в куточках гордовитих очей

Я бачив самотність.

Куди ж ти дінешся,

Куди ж ти дінешся,

Коли зігрієшся в моїх руках,

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.

Врахуй, я досвідчений гравець,

Хто не знає поразки,

Зараз піде по нервах струм

Великої напруги.

І ти відпустиш гальма,

І вся гордість скінчиться,

Адже можна те, чого не можна,

Коли вже дуже хочеться.

Адже можна те, чого не можна,

Коли вже дуже хочеться.

Куди ж ти дінешся,

Куди ж ти дінешся,

Коли зігрієшся в моїх руках,

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.

У словах заблудишся, потім забудешся,

Потім опинишся на хмарах.