Copenhague - Vetusta Morla

Él corría, nunca le enseñaron a andar,

se fue tras luces pálidas.

Ella huía de espejismos y horas de mar.

Aeropuertos.

Unos vienen, otros se van,

igual que Alicia sin ciudad.

El valor para marcharse,

el miedo a llegar.

Llueve en el canal, la corriente enseña

el camino hacia el mar.

Todos duermen ya.

Dejarse llevar suena demasiado bien.

Jugar al azar,

nunca saber dónde puedes terminar…

o empezar.

Un instante mientras los turistas se van.

Un tren de madrugada

consiguió trazar

la frontera entre siempre o jamás.

Llueve en el canal, la corriente enseña

el camino hacia el mar.

Todos duermen ya.

Dejarse llevar suena demasiado bien.

Jugar al azar,

nunca saber dónde puedes terminar…

o empezar…

o empezar.

Ella duerme tras el vendaval,

se quitó la ropa

sueña con despertar

en otro tiempo y en otra ciudad.

Dejarse llevar suena demasiado bien.

Jugar al azar,

nunca saber dónde puedes terminar…

o empezar.

Він бігав, його ніколи не вчили ходити,

пішов за тьмяне світло.

Вона тікала від міражів і годин моря.

Аеропорти.

Одні приходять, інші йдуть,

як Алісія без міста.

Мужність піти геть

страх прибуття

У руслі дощ, течія вчить

шлях до моря.

Зараз усі сплять.

Це звучить занадто добре, щоб захоплюватися.

грати випадковим чином,

ніколи не знаючи, де ти можеш опинитися...

або почати

Хвилинка, поки туристи йдуть.

Ранній ранковий потяг

вдалося намалювати

межа між завжди чи ніколи.

У руслі дощ, течія вчить

шлях до моря.

Зараз усі сплять.

Це звучить занадто добре, щоб захоплюватися.

грати випадковим чином,

ніколи не знаючи, де ти можеш опинитися...

або почати...

або почати

Вона спить після шторму,

він зняв одяг

мріє прокинутися

в інший час і в іншому місті.

Це звучить занадто добре, щоб захоплюватися.

грати випадковим чином,

ніколи не знаючи, де ти можеш опинитися...

або почати