Humain - Verso, Blaiz

Y a que ma plume qui me nourrit, quand j'écris pas j’ai faim

Je ferme mes yeux, je vois son sourire alors j’le calque sur un dessin

C’est indécent, je ne sais plus pourquoi je le fais

Pour rendre fiers les miens ou bien pour vivre un conte de fées

Quand j'étais petit je voulais devenir un phénomène

Le genre de truc qui m’excitait plus que Noël

Et j’ai grandi, j’ai peur du vide que j’ai creusé moi-même

J’avais des rêves en tête avant de partir en guerre

Laisse-moi je compte sur la durée, je calculerai pas sur la longueur

B.L.Z nique les tetrais car avec eux il a vécu l’orage

Il attend le temps qui passe et se demande si ce sera pareil quand il aura leur

âge

A l’oral, gros j’ai la rage

Je fais pas mon taf à l’arrache

Je vis dans un rêve matrixé, je gravis les montagnes à la nage

Et j’ai tellement de regrets comme l'époque où je ne savais pas quoi regarder

chez une femme pour pouvoir la désirer

A quatorze sur la branche, rien d'étonnant qu’on finisse tous au sol

Une pensée à ma miff au ciel, mais tant qu’on est ensemble

Il faut que tu saches que tout se console

Que tout se console

Mais faut qu’on s’barre de là

Paname c’est gris et j’gratte, deux barres je lâche un texte

J’ai dépassé la centaine avant d’avoir trempé mon sexe

Alors j’fais les choses bien

Au bout du huit-centième XXX avec mon Coca-Jack dans ma Cristaline

XXX surréaliste pour essayer d’comprendre leurs tords

La Terre et les bails trop sales qui traînent sur XXX

Les douzaines d’adultères qui font que toutes les filles qui me connaissent me

traitent tous comme un porc

Mais moi, et c’gars faut pas qu’tu croies qu’on fait la paire

J'étais pas lui au départ, j’le serais pas à l’arrivée

Alors bébé tu peux compter sur moi

J’garde ça depuis des mois, j'écris plus depuis des semaines

J’essaye un peu de m’faire du mal, droite-gauche

Et j’oublie pas ma garde, enfin des fois j’l’oublie

J’l’ai baissé consciemment

Des flashbacks imaginés sur des soirées mal finies

Mal de cœur et j’en n’dors plus les nuits

Ça fait quatre ans, ça fait quatre ans

Des quatre contre un

Des gars qui tracent

Des qui t’rayent

Des gars qui t’rendent paro

Des gars qui t’rendent pareil

Qui t’rendent violent

Qui donnent envie d’tourner l’volant

A des moments où il faut pas

Petit faut pas et plus jamais

Baisse pas les bras

C’est d’parler d’rage qui nous rend humains

C’est parler d'ça qui nous rends unis

Donc c’est parler d'ça qui nous rends humains

C’est parler d'ça qui nous rends unis

Donc c’est parler d'ça qui nous rends humains

C’est parler d'ça qui nous rends unis

Donc c’est parler d'ça qui nous rends humains

C’est parler d'ça qui nous rends unis

Donc c’est parler d'ça qui nous rends humains

Тільки ручка мене годує, коли я не пишу, я голодний

Я заплющую очі, бачу її посмішку, тож малюю її на малюнку

Це непристойно, я вже не знаю, навіщо це роблю

Щоб пишався мій народ чи жити казкою

Коли я був маленьким, я хотів бути феноменом

Те, що збудило мене більше, ніж Різдво

І я виріс у страху перед порожнечею, яку викопав сам

Перед тим, як піти на війну, у мене в голові були мрії

Дозвольте мені розраховувати на тривалість, я не буду розраховувати на довжину

B.L.Z трахає тетраї, тому що з ними він пережив шторм

Він чекає, поки мине час, і думає, чи буде так само, коли він отримає їх

вік

Усно, чоловік у мене лють

Я не виконую свою роботу на ходу

Живу в матричному сні, пливу в гори

І я так багато шкодую про ті дні, коли я не знав, що дивитися

в жінці мати можливість бажати її

У чотирнадцять на гілці, не дивно, що ми всі закінчуємося на землі

Думка для мого коханого на небесах, але поки ми разом

Ви повинні знати, що все втішається

Нехай усі втішаються

Але нам треба звідси йти

Панамка сіра і я дряпаю, дві смужки скидаю текст

Я пройшов сотню, перш ніж занурити свій член

Тому я роблю все добре

Наприкінці восьмисотого XXX з моїм Coca-Jack у моєму Cristaline

XXX сюрреалістичні, щоб спробувати зрозуміти свої помилки

Земля та надто брудні застави, що валяються навколо на XXX

Десятки перелюбів, які роблять усі дівчата, які мене знають

ставитися до всіх як до свиней

Але я і той хлопець не думаєте, що ми пара

Я не був ним на старті, я б не був на фініші

Тож, дитинко, ти можеш на мене покластися

Я зберігав це місяцями, тижнями більше не писав

Я намагаюся трохи нашкодити собі, право-ліво

І я не забуваю свого охоронця, ну іноді забуваю його

Я свідомо його опустив

Флешбеки, уявлені про погано закінчені вечори

Болить серце і я не можу спати ночами

Минуло чотири роки, минуло чотири роки

Четверо проти одного

хлопці, які малюють

Деякі, хто дряпає вас

Хлопці, які роблять вас paro

Хлопці, які роблять вас такими ж

які роблять вас жорстокими

Від яких хочеться крутити кермо

У моменти, коли не варто

Маленький не повинен і ніколи знову

Не здавайся

Це розмова про лють, яка робить нас людьми

Це говорить про те, що нас об’єднує

Отже, мова йде про те, що робить нас людьми

Це говорить про те, що нас об’єднує

Отже, мова йде про те, що робить нас людьми

Це говорить про те, що нас об’єднує

Отже, мова йде про те, що робить нас людьми

Це говорить про те, що нас об’єднує

Отже, мова йде про те, що робить нас людьми