Reloadead - VELIAL SQUAD, PHARAOH

Иссохла внутренняя жизнь, заражен мой BIOS

Внутри меня двоичный код разлагает вирус

Глотаю колесо MDMA, хочу чтоб сердце билось

Reload ДНК — бой, в могиле цифровая сырость

По оптоволкну течет кровь мегабитами на пол

Твоя шалава ставит мои фото на рабочий стол

Я зарядил троян в обойму, мировая сеть — мой ствол

Набираю воздух словно дайвер, и ныряю в Тор

В Deep Web’е тело растворилось, быстрей чем в кислоте

Под добом Интернет — Иисус, распятый на кресте

Дефрагментировал людей, но канул сам в небытие

Fatal Error, я обесточен, и уже лежу на дне

На пиксели распались мои органы и ткани

Оцифровались на дискету чувства и воспоминания

Так близок был все это время смысл мироздания

Я жив и мертв, в этой игре настал предел мечтаний

Не лечи наш блант, заряжен черный глак

Тебе не убежать, мы впереди на шаг

Не лечи наш блант, заряжен черный глак

Тебе не убежать, мы впереди на шаг

Скинем три пакета бошек в сумку от Луи Виттона

В склепе скурим skinny суку под ее дрожащий стон

Меж реальностью и сном, летя над осенним парком

Расщепляя все вокруг с высокомерием Тони Старка

Прояснятся смерти лики, в пекло фрики в черных линзах

В замке бледные ублюдки с Узи и в кровавых гриллзах

Наш товар разносят птицы по звонку олдовой трубки

Hello Moto, 330 к Иллинойсу на Сузуки

Тут полгода зима, какой, к черту, ориентир на запад?

Нас окутала тьма, даже больше чем типов с Black Sabbath

За кулисами мрак, и пара тел пропало в слэме

Дымит косяк, и клубы дыма направились к сцене

Не бери наш стафф без спроса, у мертвых есть к тебе вопросы

Нил окрасят цветом морса, заплетая смерти косы

С первой до последней дозы, возродимся заново

Естественный отбор, шипы от роз отравят слабого

Не лечи наш блант, заряжен черный глак

Тебе не убежать, мы впереди на шаг

Не лечи наш блант, заряжен черный глак

Тебе не убежать, мы впереди на шаг

Гетто-гот меж моих легких, я курю — чернеет мир

Я оставлю твоё тело где-то средь червей, кретин

Она шепчет: «Забери нас», пустота в овале глаз

Когда я стоял на сцене, ее мысли звали нас

По глазам я депрессивен, в руке мрамор — белый Сименс

Курю, когда идет ливень, ищу смысл среди гнили

Она шепчет «Изнасилуй», мое тело в пирамиде

Час назад я встретил гибель, но теперь с пакетом стиля (тварь)

Под звуки дождя достал свой блант, и достал до гланд лишь

Ее тело нес мрак, её кожа чиста, будто дикий ландыш

Мерзкий тощий выродок, я трижды был кремирован

Я плачу под Нирвану, куски мяса плюют в спину мне

И двое в масках грузят тело в кузов

Без языка сложно спорить о вкусах

Я курю дерьмо, теперь я далеко над почвой

Голубиной почтой, мертвый почерк, рвет обсосков в клочья

Не лечи мой блант, не трогай саркофаг

Тебе не убежать, я впереди на шаг

Не лечи мой блант, не трогай саркофаг

Тебе не убежать, я впереди на шаг

Не лечи мой блант, не трогай саркофаг

Тебе не убежать, я впереди на шаг

Не лечи мой блант, не трогай саркофаг

Тебе не убежать, я впереди на шаг

Висохло внутрішнє життя, заражений мій BIOS

Усередині мене двійковий код розкладає вірус

Ковтаю колесо MDMA, хочу щоб серце билося

Reload ДНК — бій, у могилі цифрова вогкість

По оптоволкну тече кров мегабітами на підлогу

Твоя шалава ставить мої фото на робочий стіл

Я зарядив троян в обійму, світова мережа — мій стовбур

Набираю повітря немов дайвер, і пірнаю в Тор

У Deep Web'і тіло розчинилося, швидше ніж у кислоті

Під добом Інтернету — Ісус, розп'ятий на хресті

Дефрагментував людей, але канув сам у небуття

Fatal Error, я знеструмлений, і вже лежу на дні

На пікселі розпалися мої органи та тканини

Оцифрувалися на дискету почуття і спогади

Так близький був весь цей час сенс світобудови

Я живий і мертвий, в цій грі настала межа мрій

Не лікуй наш блант, заряджений чорний глак

Тобі не втекти, ми попереду на крок

Не лікуй наш блант, заряджений чорний глак

Тобі не втекти, ми попереду на крок

Скинемо три пакети бошок у сумку від Луї Віттона

У склепі шкіряний skinny суку під її тремтячий стогін

Між реальністю та сном, летячи над осіннім парком

Розщеплюючи все навколо з зарозумілістю Тоні Старка

Проясняться смерті лики, в пекло фрики в чорних лінзах

В замку бліді ублюдки з Узі та в кровових гриллзах

Наш товар розносять птахи по дзвінку олдової трубки

Hello Moto, 330 до Ілінойсу на Сузукі

Тут півроку зима, який, на жаль, орієнтир на захід?

Нас огорнула темрява, навіть більше ніж типів з Black Sabbath

За кулісами морок, і пара тіл пропало в слемі

Димить одвірок, і клуби диму попрямували до сцени

Не бери наш стафф без попиту, у мертвих є до тебе питання

Ніл забарвлять кольором морсу, заплітаючи смерті коси

З першою до останньої дози, відновимося заново

Природний відбір, шипи від троянд отруять слабкого

Не лікуй наш блант, заряджений чорний глак

Тобі не втекти, ми попереду на крок

Не лікуй наш блант, заряджений чорний глак

Тобі не втекти, ми попереду на крок

Гетто-гот між моїх легень, я курю — чорніє світ

Я залишу твоє тіло десь серед черв'яків, кретин

Вона шепоче: «Забери нас», порожнеча в валі очей

Коли я стояв на сцені, її думки звали нас

По очах я депресивний, у руці мармур — білий Сіменс

Курю, коли йде злива, шукаю сенсу серед гнили

Вона шепоче «Зносилуй», моє тіло в піраміді

Годину тому я зустрів загибель, але тепер з пакетом стилю (тварини)

Під звуки дощу дістав свій блант, і дістав до голланд лише

Її тіло ніс морок, її шкіра чиста, ніби дика конвалія.

Бридкий худорлявий виродок, я тричі був кремований

Я плачу під Нірвану, шматки м'яса плюють у спину мені

І двоє в масках вантажать тіло в кузов

Без мови складно сперечатися про смак

Я курю лайно, тепер я далеко над грунтом

Голубиною поштою, мертвий почерк, рве обсосків у клапті

Не лікуй мій блант, не чіпай саркофаг

Тобі не втекти, я попереду на крок.

Не лікуй мій блант, не чіпай саркофаг

Тобі не втекти, я попереду на крок.

Не лікуй мій блант, не чіпай саркофаг

Тобі не втекти, я попереду на крок.

Не лікуй мій блант, не чіпай саркофаг

Тобі не втекти, я попереду на крок.