Ностальджи - VBT Вектор Beat

Вот ведь как… явилась первой!

Надо было опоздать

Где-нибудь в сторонке встать…

Что поделать — сдали нервы…

Мелодия от самого сердца до корней волос

Гармонично дружить не получилось

Стереотипы земные очень мешают порой

Суметь простить для меня — это малость

Да вот только не станет, я знаю

Ты же знаешь, как было:

Вертело вихрями и голову в полёте кружило

И до сих пор без ошибки читаешь страсть в моих глазах,

Но то волшебное место утеряно навсегда

Я сохраню, чтобы запомнить его

В банальных стихах — от этого мерзких и откровенных

Могу замутить, даже с дивана не встав

Или с места допрыгнуть до самого солнца

Даровал себе право бомбить на чистых холстах

Давно стало похуй на тех, кто не видит смысла в рисунках

В падлу объяснять каждому, кто я таков, какие цели преследую в карикатурах

Эта мелодия заставляет грустить города

Нотки твоего детства летят в никуда

Туда, где нет тебя и меня

Лишь только дым от лёгкого «Честера»

По утру ж/д состав несёт в столицу

Не променяю тебя на музыку никогда,

Но и музыку не оставлю ради тебя и себя

Жёлтые листья укрывают асфальт

Эта радует: идеи есть, чтобы писать

Хопчик даёт радость, отбирая здоровье

На разных тусах мысленно я рядом с тобою на берегу моря

Мне похуй на лирику, как и на весь этот рэп

Ностальджи постепенно загоняет то на студию

То на какие-то не понятные движи

Со мной будущего ты не видишь

Ненавидишь или просто молчишь

Уходишь?

Как знаешь, не буду держать

Я не пропаду, не переживай

Быть или не быть?

Вот в чём вопрос

Смогу ли я любить и какой с меня спрос?

Быть или не быть?

Вот в чём вопрос

Смогу ли я любить и какой с меня спрос?

И лишь на радиоволнах

М-м-м…

Ты не услышишь нас никогда там

Уоу-уоу-уоу…

Ось як… стала першою!

Треба було запізнитися

Десь в сторінці стати...

Що вдієш — здали нерви…

Мелодія від самого серця до коріння волосся

Гармонійно дружити не вийшло

Стереотипи земні дуже заважають часом

Зуміти вибачити для мене — це трохи

Так ось тільки не стане, я знаю

Ти ж знаєш, як було:

Крутило вихорами і голову в польоті кружляло

І досі без помилки читаєш пристрасть в моїх очах,

Але то чарівне місце втрачено назавжди

Я збережу, щоб запам'ятати його

У банальних віршах — від цього мерзенних і відвертих

Можу зробити, навіть з дивана не вставши

Або з місця дострибнути до самого сонця

Дарував собі право бомбити на чистих полотнах

Давно стало похуй на тих, хто не бачить сенсу в малюнках.

У падлі пояснювати кожному, хто я такий, які цілі переслідую в карикатурах

Ця мелодія змушує сумувати міста

Нотки твого дитинства летять у нікуди

Туди, де немає тебе і мене

Тільки дим від легкого «Честера»

Вранці залізничний склад несе до столиці

Не проміняю тебе на музику ніколи,

Але і музику не залишу заради тебе і себе

Жовте листя вкриває асфальт

Ця радує: ідеї є, щоби писати

Хопчик дає радість, відбираючи здоров'я

На різних тусах подумки я поряд з тобою на березі моря

Мені похуй на лірику, як і на весь цей реп

Ностальджі поступово заганяє те на студію

То на якісь не зрозумілі рухи

Зі мною майбутнього ти не бачиш

Ненавидиш чи просто мовчиш

Ідеш?

Як знаєш, не буду тримати

Я не пропаду, не переживай

Бути чи не бути?

Ось у чому питання

Чи зможу я любити і який з мене попит?

Бути чи не бути?

Ось у чому питання

Чи зможу я любити і який з мене попит?

І тільки на радіохвилях

М-м-м…

Ти не почуєш нас ніколи там

Уоу-уоу-уоу…