Bene - Vasco Brondi, Le Luci Della Centrale Elettrica

Bene

Se mi dici che ci trovi anche dei fiori in questa storia, sono tuoi

Ma è inutile cercarmi sotto il tavolo

Ormai non ci sto più

Ho preso qualche treno, qualche nave

Qualche sogno, qualche tempo fa

Ricordi che giocavo coi tuoi occhi nella stanza, e ti chiamavo mia

E inoltre la coperta all’uncinetto, c’era il soffio della tua pazzia

E allora la tua faccia vietnamita ricordava tutto quel che ho

E adesso puoi richiuderti nel bagno a commentare le mie poesie

Però stai attenta a tendermi la mano

Perché il braccio non lo voglio più

Mia madre è sempre lì che si nasconde dietro i muri

E non si trova mai

E i fiori nella vasca sono tutto quel che resta e quel che manca

Tutto quel che hai

E puoi chiamarmi ancora amore mio

E qualche volta aspettami sul ponte, i miei amici sono tutti là

Con lunghe sciarpe nere ed occhi chiari, hanno scelto la semplicità

Se Luigi si sporge verso l’acqua, sono solo fatti suoi

E ancora mille volte, mille anni, ci scommetto, mi ringrazierai

Per quel sorriso ladro e per i giochi, i mille giochi che sapevi già

E ancora mi dirai che non vuoi essere cambiata, che ti piaci come sei

Però non mi confondere con niente e con nessuno, e vedrai

Niente e nessuno ti confonderà

Nemmeno l’innocenza nei miei occhi

Ce n'è già meno di ieri, ma che male c'è

Le navi di Pierino erano carta di giornale

Eppure, guarda, sono andate via

Magari dove tu volevi andare ed io non ti ho portato mai

E puoi chiamarmi ancora amore mio

добре

Якщо ти скажеш мені, що в цій історії також знайдеш квіти, вони твої

Але шукати мене під столом марно

мене вже немає

Я їздив на потягах, на кораблях

Якийсь сон, якийсь час тому

Ти пам’ятаєш, як грав очима в кімнаті і називав тебе своїми

А ще ковдру гачком, там був подих твого божевілля

І тоді твоє в’єтнамське обличчя згадала все, що я маю

А тепер можеш зачинитися у ванній, щоб коментувати мої вірші

Але будьте обережні, простягніть руку

Тому що я більше не хочу руки

Моя мама завжди ховається за стінами

І його ніколи не знаходять

А квіти у діжці – це все, що залишилося і чого не вистачає

Все, що у вас є

І ти ще можеш називати мене моєю любов'ю

А іноді чекайте мене на мосту, мої друзі всі там

З довгими чорними шарфами та ясними очима вони обрали простоту

Якщо Луїджі схиляється до води, то це все його справа

І знову тисячу разів, тисячу років, завіряю, ти мені подякуєш

За цю злодійську посмішку і за ігри, тисячі ігор, які ви вже знали

І знову ти скажеш мені, що не хочеш змінюватися, що ти подобаєшся собі таким, яким ти є

Але не плутайте мене ні з чим і ні з ким, і побачите

Ніщо і ніхто вас не збентежить

Навіть невинності в моїх очах

Вже менше, ніж вчора, але що не так

Кораблі П'єріно були газетними

І все ж, дивіться, вони пішли

Можливо, туди, куди ти хотів піти, і я ніколи не брав тебе

І ти ще можеш називати мене моєю любов'ю