White Light - Vanna

Oh, I’m waiting in the calm before the storm for the tides to turn and wash me

away.

Oh, debating the last time we felt warm, we’ve always turned a cold shoulder.

To the blinding white light, where I know I’m not alone, gravity pulled me out

here.

To the reaching skyline, where men look for their rest, to my knees I drop at

last.

With worn out hands I present them to the sky, only to feel your guiding light.

To the blinding white light, x2

Where I know I’m not alone, gravity pulled me out here.

Maybe I can call this home.

So many lights flickered black, yet you’ve refused to burn out like that.

So to my true north I let my body fade, and there I will live out the rest of

my days,

For you have come and saved brought the lost back,

So you will remain here and I’ll fade, I’ll fade to black, and I’ll fade.

I’ll fade to black.

We all fade, we all fade to black.

To the blinding white light, x2

Where I know I’m not alone, gravity pulled me out here, gravity pulled me out.

To the blinding white light, x2

Where I know I’m not alone, gravity pulled me out here.

Maybe I can call this home.

You are the white light, we fade to black,

You are the white light, we fade, we fade to black.

You are the white light (where I know I’m not alone), we fade to black,

You are the white light (maybe I can call this home), we fade, we fade to black.

You are the white light (where I know I’m not alone), we fade, we fade to black.

You are the white light (maybe I can call this home), we fade.

О, я чекаю в тиші перед бурею, коли припливи повернуться й обмиють мене

далеко.

О, коли ми в останній раз відчували тепло, ми завжди були холодними.

До сліпучого білого світла, де я знаю, що я не один, гравітація витягнула мене

тут.

До досяжного горизонту, де чоловіки шукають спокою, на коліна, до яких я впадаю

останній.

Зношеними руками я підношу їх до неба, щоб відчути твоє путівне світло.

До сліпучого білого світла, x2

Звідки я знаю, що я не самотній, гравітація витягнула мене сюди.

Можливо, я можу назвати це домом.

Так багато вогнів мерехтіло чорним, але ви відмовилися так згоріти.

Тож на моєму справжньому півночі я дозволю моєму тілу зів’янути, і там я доживу до кінця

мої дні,

Бо ти прийшов і врятований повернув втрачене,

Тож ти залишишся тут, і я зів’яну, я стану чорним, і я зникну.

Я стану чорним.

Ми всі тьмяніємо, всі зникаємо до чорного.

До сліпучого білого світла, x2

Там, де я знаю, що я не самотній, гравітація витягнула мене сюди, гравітація витягла мене.

До сліпучого білого світла, x2

Звідки я знаю, що я не самотній, гравітація витягнула мене сюди.

Можливо, я можу назвати це домом.

Ти біле світло, ми згасаємо до чорного,

Ти біле світло, ми згасаємо, ми зникаємо до чорного.

Ти біле світло (де я знаю, що я не один), ми згасаємо до чорного,

Ти біле світло (можливо, я можу назвати це домом), ми згасаємо, ми згасаємо до чорного.

Ти — біле світло (де я знаю, що я не самотній), ми згасаємо, ми згасаємо до чорного.

Ти біле світло (можливо, я можу назвати це домом), ми згасаємо.