The Vigil - Valkyrja

Chained to the negative urges, thirsting for the knowledge which time has

cloaked

The walls around surrounding with it’s apathy, nostalgic memories of blood and

concrete

The clamour has faded and belong to the past, surrounded by nothingness,

cursed in silence

Hungering the powers not of earthly existence, purposeless travelling through

days in repeat

The clamour has faded and belong to the past, surrounded by nothingness,

cursed in silence

Fires of agony, blinding pain, through fire and brimstone death prevail

Bound to seek in blindness with my thirst not to be stilled, bound to the make

way across the endless fields of thorns

Chained to desperation with it’s cold breath down the neck, behind the bridges

are burning the ways back all have perished

A last look at the sky before the only light which is merely just a pitch black

empty stare drained of hope

Dark shapes drowning before your eyes in bottomless seas of anguish

As the firmantes turned black and the stars forever faded, the paths all became

narrow, the strive reached it’s end

In the ashes of a world that once was one with delight, we shall kneel and let

the fire unite us with the ground

The clamour has faded and belong to the past, surrounded by nothingness,

cursed in silence

Fires of agony, blinding pain, through fire and brimstone death prevail

The clamour has faded and belong to the past, surrounded by nothingness,

cursed in silence

Fires of agony, blinding pain, through fire and brimstone death prevail

Through fire and brimstone death prevail

Прикутий до негативних потягів, спраглий знань, які має час

закутаний

Стіни навколо оточують своєю апатією, ностальгічними спогадами про кров і

бетон

Голос згас і належить минулому, оточений ніщо,

проклятий мовчки

Зголодніти силами не земного існування, безцільно мандрувати

днів повтор

Голос згас і належить минулому, оточений ніщо,

проклятий мовчки

Переважають вогні агонії, сліпучого болю, крізь вогонь і сірчану смерть

Зв'язаний шукати в сліпоти із спрагою не заспокоїтись, прив'язаний до робки

шлях через безкрайні поля тернів

Прикутий до відчаю своїм холодним диханням по шиї, за мостами

горять шляхи назад всі загинули

Останній погляд на небо перед єдиним світлом, яке просто чорне

порожній погляд, вичерпаний надією

Темні фігури тонуть на ваших очах у бездонних морях муки

Коли фірманти стали чорними, а зірки назавжди згасли, всі стежки стали

вузька, прагнення досягло кінця

На попелі світу, який колись був єдиним із захватом, ми станемо на коліна й дозволимо

вогонь єднає нас із землею

Голос згас і належить минулому, оточений ніщо,

проклятий мовчки

Переважають вогні агонії, сліпучого болю, крізь вогонь і сірчану смерть

Голос згас і належить минулому, оточений ніщо,

проклятий мовчки

Переважають вогні агонії, сліпучого болю, крізь вогонь і сірчану смерть

Через вогонь і сірку смерть перемагає