Тишина - Вахтанг Кикабидзе

«Тишина»

Уходят праздные друзья,

И начинается мой праздник.

Я, как степенная семья,

Разогреваю чай на газе.

Уходят праздные друзья.

Я, как примерный семьянин,

Валюсь на островок дивана.

Как хорошо, что я один,

Что чай желтеет из стакана.

Как хорошо, что я один.

В ночную форточку окна,

Пускай летит колечко дыма.

Необходима тишина.

Мне тишина необходима.

Необходима тишина.

Я в тишине увижу сны.

И в этих снах такая радость,

Как будто кроме тишины,

Мне ничего уже не надо.

Я в тишине увижу сны.

А тишина, как тень огня,

Повиснет в комнате упруго.

Как хорошо, что от меня

Ушла печаль, моя подруга.

Ушла сегодня от меня.

В ночную форточку окна,

Пускай летит колечко дыма.

Необходима тишина.

Мне тишина необходима.

Я в тишине увижу сны.

И в этих снах такая радость,

Как будто кроме тишины,

Мне ничего уже не надо.

Я в тишине увижу сны.

Я в тишине увижу сны.

Я в тишине увижу сны.

Я в тишине увижу сны.

«Тиша»

Ідуть пусті друзі,

І починається моє свято.

Я, як статечна сім'я,

Розігріваю чай на газі.

Ідуть пусті друзі.

Я, як зразковий сім'янин,

Валюся на острівець дивана.

Як добре, що я один,

Що чай жовтіє зі склянки.

Як добре, що я один.

Вночі кватирку вікна,

Нехай летить кільце диму.

Потрібна тиша.

Мені тиша потрібна.

Потрібна тиша.

Я в тиші побачу сни.

І в цих снах така радість,

Ніби крім тиші,

Мені нічого вже не треба.

Я в тиші побачу сни.

А тиша, як тінь вогню,

Повисне в кімнаті пружно.

Як добре, що від мене

Пішла сум, моя подруга.

Пішла сьогодні від мене.

Вночі кватирку вікна,

Нехай летить кільце диму.

Потрібна тиша.

Мені тиша потрібна.

Я в тиші побачу сни.

І в цих снах така радість,

Ніби крім тиші,

Мені нічого вже не треба.

Я в тиші побачу сни.

Я в тиші побачу сни.

Я в тиші побачу сни.

Я в тиші побачу сни.