Лёд -

Не в то русло бегут кораблики наши;

Река одна, да берега друг от друга все дальше.

А как же, с годами, с такими-то холодами,

Реке тонкими не покрыться льдами.

Когда лодку раскачивают ветра,

Не спрашивают кто виноват, кто прав.

Давай не будем проверять, кто по середине

Очередных штормов первым палубу покинет.

А за бортом осени, что не молчим,

Мы друг без друга в этой осени потонем вовсе.

Может подлатаем паруса, пока штормить бросило,

Ведь совсем на износе.

Хватит зло таить друг на друга —

Это замкнутый круг!

Зло — это не к добру.

И пока осень последние листья не закружит,

Давай из тысячи слов найдем трое нужных.

Припев:

Пока мне есть место в глазах твоих,

Пока есть песни для нас двоих;

Пока есть льды чем эти растопить,

Давай все это вместо молчания хранить.

Пока мне есть место в глазах твоих,

Пока есть песни для нас двоих;

Пока есть льды чем эти растопить,

Давай все это вместо молчания хранить.

Давай сохраним, а не схороним;

Ведь мы получим поровну, даже под этой бронею.

Мы разве этого хотели — искать,

То что заденет, вместо того что тронет?

В одной комнате вроде, но не подходим друг к другу,

Может друг другу не подходим?

Да просто похолодало, а раз так, —

Кто если не мы приблизит оттепель?

Знаю, в этот раз не без повода,

Знаю, многое не так у нас как у кого-то там.

Но хватит этих доводов, все это — вода,

Имей в виду до добра нас доводы не доведут!

Давит быт, но и тут, если нам захотеть,

Можно разглядеть то, что было на виду.

Давай выкинем из дома все пустое?

Давай забудем все, что помнить не стоит!

Припев:

Пока мне есть место в глазах твоих,

Пока есть песни для нас двоих;

Пока есть льды чем эти растопить,

Давай все это вместо молчания хранить.

Пока мне есть место в глазах твоих,

Пока есть песни для нас двоих;

Пока есть льды чем эти растопить,

Давай все это вместо молчания хранить.

Не те русло біжать кораблики наші;

Річка одна, та береги один від друга все далі.

А, як, з роками, з такими холодами,

Річці тонкими не покритися льодами.

Коли човен розгойдують вітри,

Не питають хто винен, хто правий.

Давай не перевірятимемо, хто по середині

Чергових штормів першим палубу покине.

А за бортом осені, що не мовчимо,

Ми без одного в цієї осені потонемо зовсім.

Може підлатаємо вітрила, поки штормити кинуло,

Адже зовсім на зносі.

Досить зло таїти друг на друга

Це замкнуте коло!

Зло - це не до добра.

І поки осінь останні листя не закружляє,

Давай із тисячі слів знайдемо троє потрібних.

Приспів:

Поки мені є місце в очах твоїх,

Поки що є пісні для нас двох;

Поки є льоди, чим ці розтопити,

Давай усе це замість мовчання зберігати.

Поки мені є місце в очах твоїх,

Поки що є пісні для нас двох;

Поки є льоди, чим ці розтопити,

Давай усе це замість мовчання зберігати.

Давай збережемо, а не поховаємо;

Адже ми отримаємо порівну, навіть під цією бронею.

Ми хіба цього хотіли — шукати,

Що зачепить, замість того, що торкнеться?

В одній кімнаті начебто, але не підходимо один до одного,

Може один одному не підходимо?

Так просто похолодало, а раз так, —

Хто якщо не ми наблизить відлигу?

Знаю, цього разу не без приводу,

Знаю, багато чого не так у нас як у когось там.

Але вистачить цих доводів, все це — вода,

Май на вид до добра нас доводи не доведуть!

Тисне побут, але і тут, якщо нам захотіти,

Можна розглянути те, що було на виду.

Давай викинемо з дому все порожнє?

Давай забудемо все, що пам'ятати не варто!

Приспів:

Поки мені є місце в очах твоїх,

Поки що є пісні для нас двох;

Поки є льоди, чим ці розтопити,

Давай усе це замість мовчання зберігати.

Поки мені є місце в очах твоїх,

Поки що є пісні для нас двох;

Поки є льоди, чим ці розтопити,

Давай усе це замість мовчання зберігати.