Zoo Song - J.F.A. - V/A - Liberation Records, J.F.A.

Well, once in a town by Kapokee Land

There was a path, a sea and a land

The neighbors weren’t very nice though

They made is a mysterious place to go

The giraffes they didn’t' know what to do they weren’t very happy at the zoo

They stretched their long and slender necks

To try and get the leaves

They couldn’t and the gorillas cried boo hoo

They didn’t' dig life at the zoo

They could only eat and piss and poo

While the humans examined everything they’d do

They teased and laughed at the animals

Made faces at the animals

But what the humans didn’t know

They were confined in cages that didn’t show

So the peopel came and went away

Back to the ever daily day

With little to do and less to say

And their minds would wander

And their thoughts would stray

Past the walls of Kapookee Land

Castles of mud, rivers of sand

What they wouldn’t understand

Is they lived in a prison built by man

So man survived and life went on

Stood on the verge of getting it on

Never knowing all along

That somewhere something was all wrong

The walls that he sat behind

Were vague and undefined

And so he’d never find

He was confined inside

Our bars are invisible

Ну, одного разу в містечку на Kapokee Land

Був шлях, море й земля

Хоча сусіди були не дуже приємні

Вони створили таємниче місце, куди поїхати

Жирафи, яких вони не знали, що робити, були не дуже щасливі в зоопарку

Вони витягнули свої довгі та тонкі шиї

Щоб спробувати отримати листя

Вони не змогли, і горили закричали «бу-ху».

Вони не виривали життя в зоопарку

Вони могли тільки їсти, мочитися та какати

Поки люди перевіряли все, що вони робили

Вони дражнили і сміялися з тварин

Робив обличчя тварам

Але те, чого не знали люди

Їх тримали в клітках, які не показувалися

Тож люди прийшли й пішли

Повернення до щоденного дня

Мало що робити і менше що сказати

І їхні розуми блукали

І їхні думки заблукали

Повз стіни Землі Капукі

Замки з грязі, річки з піску

Чого б вони не зрозуміли

Вони жили у в’язниці, побудованій людиною

Тож людина вижила, а життя продовжувалося

Стояли на межі того, щоб отримати це

Ніколи не знаючи весь час

Що десь все було не так

Стіни, за якими він сидів

Були невизначеними і невизначеними

І тому він ніколи не знайде

Він був замкнутий всередині

Наші решітки невидимі