Портрет - Увула

Восторг искреннее чувство

Печаль новое искусство

Портрет юного тебя

Зима действует на нервы

В году каждый день как первый

Ты не понимаешь сам себя

То взлетишь, то упадешь

Телефон пролистываешь, ждешь

Дни идут бесцельной чередой

Снова дом наедине с собой

То взлетишь, то упадешь

Телефон пролистываешь, ждешь

Дни идут бесцельной чередой

Снова дом наедине с собой

Один ты бросаешь город

До впечатлений уже голод

Враньем кажутся свои слова

Так скучно словно от удушья

И каждый говорит что нужно,

Но я так и не нашел себя

То взлетишь, то упадешь

Телефон пролистываешь, ждешь

Дни идут бесцельной чередой

Снова дом наедине с собой

То взлетишь, то упадешь

Телефон пролистываешь, ждешь

Дни идут бесцельной чередой

Снова дом наедине с собой

Захоплення щире почуття

Сум нове мистецтво

Портрет юного тебе

Зима діє на нерви

В рік кожного дня як перший

Ти не розумієш сам себе

То злетиш, то впадеш

Телефон перегортаєш, чекаєш

Дні йдуть безцільною чергою

Знову будинок наодинці з собою

То злетиш, то впадеш

Телефон перегортаєш, чекаєш

Дні йдуть безцільною чергою

Знову будинок наодинці з собою

Одне ти кидаєш місто

До вражень уже голод

Брехнею здаються свої слова

Так нудно ніби від ядухи

І кожен каже що потрібно,

Але я так і не знайшов себе

То злетиш, то впадеш

Телефон перегортаєш, чекаєш

Дні йдуть безцільною чергою

Знову будинок наодинці з собою

То злетиш, то впадеш

Телефон перегортаєш, чекаєш

Дні йдуть безцільною чергою

Знову будинок наодинці з собою