Жёлтый диван -

Я помню лишь момент

На плечи падал снег

Ты улыбалась мне

Нам восемнадцать лет

Балкон, дым сигарет

И все будто во сне

Под окнами проспект,

Но город спит и нет

Людей на свете нет

Кроме нас

Под одеялом спать

Не хочется совсем

И мы сбегаем вдаль

От этих скучных стен

Ничего не нужно ждать

Нам так хочется гулять

Под дождем мы вдвоём

И не думать ни о чём

Зашел в «Дикси» и купил

Очень много сигарилл

Весь день потом курил

И вообще на всё забил

И не скажет нам никто

Что оставили мы во дворах Фонтанки…

Во дворах Фонтанки…

Во дворах Фонтанки…

Я помню лишь момент

На город падал снег

Ты улыбалась мне

Нам восемнадцать лет

Балкон, дым сигарет

И все будто во сне

Давай целоваться взахлёб

Давай отдадимся любви

Давай опять поверим в то

Что мы с тобой бессмертны

Что никогда не наступят

Неловкие разговоры

На дни рождения

И новогодние

Тупые мрачные ссоры

Ведь на жёлтом диванчике спим у Фонтанки мы

Это вам не Девяткино,

Но люди точно везде одинаковы

Озабоченные тряпками

Не хочу быть, таким как они

Запах Невы невозможно пьянит

Кровь разгоняя одну на двоих

У вечной любви нету смерти

Ничего не нужно ждать

Нам так хочется гулять

Под дождем мы вдвоём

И не думать ни о чём

Зашел в «Дикси» и купил

Очень много сигарилл

Весь день потом курил

И вообще на всё забил

И не скажет нам никто

Что оставили мы во дворах Фонтанки…

Во дворах Фонтанки…

Во дворах Фонтанки…

Я пам'ятаю лише момент

На плечі падав сніг

Ти посміхалася мені

Нам вісімнадцять років

Балкон, дим цигарок

І все ніби у сні

Під вікнами проспект,

Але місто спить і ні

Людей на світі немає

окрім нас

Під ковдрою спати

Не хочеться зовсім

І ми збігаємо вдалину

Від цих нудних стін

Нічого не потрібно чекати

Нам так хочеться гуляти

Під дощем ми удвох

І не думати ні про що

Зайшов у «Діксі» і купив

Дуже багато сигарил

Весь день потім курив

І взагалі на все забив

І не скаже нам ніхто

Що залишили ми у дворах Фонтанки…

У дворах Фонтанки…

У дворах Фонтанки…

Я пам'ятаю лише момент

На місто падав сніг

Ти посміхалася мені

Нам вісімнадцять років

Балкон, дим цигарок

І все ніби у сні

Давай цілуватися захлинаючись

Давай віддамося кохання

Давай знову повіримо в то

Що ми з тобою безсмертні

Що ніколи не наступлять

Незручні розмови

На дні народження

І новорічні

Тупі похмурі сварки

Адже на жовтому диванчику спимо у Фонтанки ми

Це вам не Дев'яткіне,

Але люди точно скрізь однакові

Стурбовані ганчірками

Не хочу бути, таким як вони

Запах Неви неможливо п'янить

Кров розганяючи одну на двох

У вічної любові немає смерті

Нічого не потрібно чекати

Нам так хочеться гуляти

Під дощем ми удвох

І не думати ні про що

Зайшов у «Діксі» і купив

Дуже багато сигарил

Весь день потім курив

І взагалі на все забив

І не скаже нам ніхто

Що залишили ми у дворах Фонтанки…

У дворах Фонтанки…

У дворах Фонтанки…