Меланхолия - Ustinova

Там, где самая длинная ночь на земле

Будут гладить руки твои не меня

И наблюдая, как падает дождь, по весне

Обрывается что-то внутри

Меланхолия

Меланхолия

Там, где самая длинная ночь на земле

Я оставлю вопросы твои — пустоте

И удивляясь бледной луне, среди дня

Я почувствую, что меня ждёт меланхолия

Как мне быть теперь, может ты споёшь

И всё тот же дождь у границы дня

Как мне быть теперь, ты проводишь ночь

Не со мной опять

Меланхолия

Там, где самая длинная ночь на земле —

Водопадов диких роса горяча

И наблюдая, как тает вода в высоте

Я понимаю, что мне дает меланхолия

Как мне быть теперь, может ты споёшь

И всё тот же дождь у границы дня

Как мне быть теперь, ты проводишь ночь

Не со мной опять

Меланхолия

Там, где самая длинная ночь на Земле

Будут гладить руки твои не меня

И наблюдая, как падает дождь, по весне

Обрывается что-то внутри

Меланхолия

Ночами, днями из мыслей оригами

Их уносит сквозняками, тотемами

Пусть не вместе мы, мы все взвесили —

Словами, песнями (песнями)

Схемы сна не разгаданы мной

Я допускаю — это связанно с тобой

Я умираю с рассветом — воскресаю с луной

Да, я знаю — это связанно с тобой

Как мне быть теперь, может ты споёшь

И всё тот же дождь у границы дня

Как мне быть теперь, ты проводишь ночь

Не со мной опять.

Меланхолия

Там, де найдовша ніч на землі

Гладитимуть руки твої не мене

І спостерігаючи, як падає дощ, навесні

Обривається щось усередині

Меланхолія

Меланхолія

Там, де найдовша ніч на землі

Я залишу питання твої — порожнечі

І дивуючись блідому місяці, серед дня

Я відчую, що мене чекає меланхолія

Як мені бути тепер, може ти заспіваєш

І все той ж дощ у кордону дня

Як мені тепер бути, ти проводиш ніч

Не зі мною знову

Меланхолія

Там, де найдовша ніч на землі—

Водоспадів диких роса гаряча

І спостерігаючи, як тане вода у висоти

Я розумію, що мені дає меланхолія

Як мені бути тепер, може ти заспіваєш

І все той ж дощ у кордону дня

Як мені тепер бути, ти проводиш ніч

Не зі мною знову

Меланхолія

Там, де найдовша ніч на Землі

Гладитимуть руки твої не мене

І спостерігаючи, як падає дощ, навесні

Обривається щось усередині

Меланхолія

Ночами, днями з думок орігамі

Їх забирає протягами, тотемами

Нехай не разом ми, ми все зважили —

Словами, піснями (піснями)

Схеми сну не розгадані мною

Я допускаю — це пов'язано з тобою

Я помираю з світанком — воскресаю з місяцем

Так, я знаю — це пов'язано з тобою

Як мені бути тепер, може ти заспіваєш

І все той ж дощ у кордону дня

Як мені тепер бути, ти проводиш ніч

Не зі мною знову.

Меланхолія