Rictus DE Mort Et DE Larmes - Unholy Matrimony

Glaciale étreinte, rictus de mort et de larmes

Qui tous les sentiments infecte et détourne

Ineffable, pourtant si présente, je suis l’arme

Que contre moi lâchement tu retournes

Le hasard se projette sur les âmes

Métamorphosant leur existence en drame

Pas de question, pas de raison

Pas de pourquoi, juste ce poids

Cette immobilité transpercée par aucun son

Ni par l'écho d’aucune voix

Juste ce regard de cyclope, immobile

Constamment posé sur ma carcasse si fragile

Tu me suis mais point par amour;

Décrivant des cercles pareils aux vautours

Lourds et lents vacillements sans scintillements

Étouffant l’esprit naguère valeureux si misérablement;

Enserrant ma gorge de tes serres acérées

Et écorchant mon souffle de ta morsure gelée

Malgré ta malveillance, nous sommes intimes

Nous partageons les détails les plus infimes;

Tu sembles mieux me connaître que qui que ce soit

Et je pressens chacune de tes interventions en moi

Tu ne m’aimes pas et pourtant tu me définis;

Désormais à toi je m’authentifie

Plus jamais nous ne serons séparés

Car ta haine don’t j’ai pu goûter m’a contaminé

Des sentiments nouveaux m’envahissent;

D’aussi profond qu’ils proviennent, je les sens qui me maudissent

Mon œil se teinte de rouge et le sang se répand

Sur ce monde qui m’entoure et sur ses habitants

Dès lors, une soif nouvelle m’obsède:

Celle de venger ma vie qui décède

Arrachée à son chemin par cette inconnue

Don’t personne ne veut évoquer la venue

Et pourtant, la voilà en moi

La voilà devenue moi

Détournant mon sang, s’immisçant dans mon temps

Répandant en mon sein son feu ardent

Mais voilà que déjà ma chair s’embrase

Encouragée par ma vengeresse extase

Transformant alors mon corps

En pourvoyeur de mort

De possédé à dé-possesseur

En un ultime soubresaut de fureur

Крижані обійми, усмішка смерті і сльози

Хто всі почуття заражає і відвертає

Невимовний, але такий присутній, я — зброя

Що проти мене боягуза обертаєшся

Випадок проектується на душі

Перетворюючи їх життя на драму

Без питань, без причини

Ні чому, просто така вага

Ця тиша, пронизана жодним звуком

Ні луною жодного голосу

Просто погляд циклопа, нерухомий

Постійно спочиває на моїй тендітній тушці

Ти йдеш за мною, але не з любові;

Описуючи кола, як грифи

Важке, повільне мерехтіння без мерехтіння

Так жалюгідно душить колись доблесний дух;

Стисни мені горло своїми гострими кігтями

І дряпає моє дихання твоїм замерзлим укусом

Незважаючи на вашу злостивість, ми інтимні

Ділимося найдрібнішими деталями;

Здається, ти знаєш мене краще за всіх

І я відчуваю кожне ваше втручання в мене

Ти не кохаєш мене, але ти визначаєш мене;

Відтепер я засвідчую себе

Ніколи більше ми не будемо окремо

Тому що твоя ненависть, яку я міг скуштувати, забруднила мене

Нові почуття охоплюють мене;

З глибини, з якої вони приходять, я відчуваю, як вони проклинають мене

Моє око червоніє і тече кров

Про цей світ навколо мене та його мешканців

Відтоді мене охопила нова жага:

Щоб помститися за своє мертве життя

Зірваний з її шляху цим незнайомцем

Ніхто не хоче говорити про майбутнє

А втім, ось воно в мені

Ось вона стала мною

Відволікає мою кров, втручається в мій час

Розливає в моїх грудях свій палкий вогонь

Але тепер моє тіло вже горить

Підбадьорений моїм мстивим екстазом

Потім трансформую моє тіло

Як постачальник смерті

Від одержимого до позбавленого

В останньому пориві люті