Where Do We Go - Undertow

The voice of failure is what I fear.

Should I cry in anger or reflect on despair?

Seduced by the past with emptiness that lasts.

The shallowness that shows and the selfishness that grows.

Where do we go?

Where do we go from here?

I refuse to sit complacent and watch it all slip away.

I’m not content with the effort that I’ve made.

Pondering on solution, I know the answers lie there

but striving for improvement is clearly unaware.

A true commitment with no possible gain is just taken

for granted and thrown back in our face.

I have reason to believe that we can rebuild from the past.

Redeem and prosper if just given the chance.

Where do we go?

Where do we go from here?

Голос невдачі — це те, чого я боюся.

Чи варто мені плакати від гніву чи роздумувати про відчай?

Спокушений минулим з порожнечею, що триває.

Поглибленість, яка проявляється, і егоїзм, який зростає.

Куди ми йдемо?

Куди ми звідси йти?

Я відмовляюся сидіти самовдоволено й дивитися, як все вислизає.

Я не задоволений зусиллями, які я зробив.

Роздумуючи над рішенням, я знаю, що там є відповіді

але прагнення до покращення вочевидь не усвідомлюється.

Просто береться справжнє зобов’язання без жодної вигоди

як належне і кинуто нам в обличчя.

У мене є підстави вірити, що ми можемо відновити минуле.

Викупіть і процвітайте, якщо просто дати можливість.

Куди ми йдемо?

Куди ми звідси йти?