Unbalanced Pieces - Soulsavers feat. Mark Lanegan and Mike Patton, Soulsavers, Mark Lanegan

The sky is red, clouds are grey and copper moon one day I’ll tell you

The threats are veiled, snow-blind at first unfurl the sails for heavens blue

or dark uncertain waters

Gone — now carry on through violent seasons I call you mother, mother, mother,

in vain

Absent chain the twilights bleeding and the playing board has two unbalanced

pieces

No word is said, castle grey and Sunday soon one day I’ll kill you

The raining sheets batter the ground, unroll the streets and walk along on high

uncertain wires

Gone- now carry on through seasick seasons I’m crawling mother, mother, mother,

in vain

Absent frame the twilights kneeling and the chessboard still has two unbalanced

pieces

Gone- now carry on through violent seasons I call you mother, mother, mother,

in vain

Absent chain the twilights bleeding and the playing board has two unbalanced

pieces

Now carry on through seasick seasons I’m crawling mother, mother, mother,

in vain

Absent frame the twilights kneeling and the chessboard still has two unbalanced

pieces

When you have no one, No one can hurt you

When you have no one, No one can hurt you

In the corners there is light that is good for you

And behind you, I have warned you there are awful things

Will you miss me when I burn, and will you eye me with a longing?

It is longing that I feel to be missed or to be real

When you have no one, No one can hurt you

When you have no one, No one can hurt you

Will you miss me when I burn and will you close The others' eyes

It would be such a favor if you would blind them

There is absence, there is lack there are wolves here abound

You will miss me when I turn around

When you have no one, No one can hurt you

When you have no one, No one can hurt you

Небо червоне, хмари сірі, а місяць мідний колись я тобі скажу

Загрози завуальовані, сліпі від снігу спочатку розгортають вітрила до неба блакитного

або темні невизначені води

Зникли — тепер продовжуйте крізь сезони жорстокості, я називаю вас мамою, матір’ю, матір’ю,

марно

Відсутній ланцюг сутінки кровоточить і на ігровій дошці є два неврівноважених

штук

Ні слова не сказано, замок сірий і незабаром у неділю одного дня я вб’ю тебе

Дощові простирадла б’ють землю, розгортають вулиці й ходять по висоті

непевні дроти

Минуло – тепер продовжуйте сезони морської хвороби, я повзаю, мати, мати, мати,

марно

При відсутності кадру сутінки стоять на колінах і на шаховій дошці все ще два неврівноважених

штук

Минули – тепер продовжуйте крізь сезони жорстокості, я називаю вас мамою, матір’ю, матір’ю,

марно

Відсутній ланцюг сутінки кровоточить і на ігровій дошці є два неврівноважених

штук

Продовжуйте сезони морської хвороби, я повзаю, мама, мама,

марно

При відсутності кадру сутінки стоять на колінах і на шаховій дошці все ще два неврівноважених

штук

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль

У кутах є світло, яке вам добре

А позаду вас я попереджав, що є жахливі речі

Чи будеш ти сумувати за мною, коли я горю, і дивишся на мене з тугою?

Я тугою, що відчуваю , що сумуюсь або бути справжнім

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль

Чи будеш ти сумувати за мною, коли я горю, і чи закриєш очі іншим

Було б такою ласкою, якби ви їх засліпили

Є відсутність, є нестача, тут багато вовків

Ти сумуватимеш за мною, коли я обернуся

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль

Коли у вас немає нікого, ніхто не може заподіяти вам біль