Anch'io in paradiso - Umberto Tozzi

Sono ancora al limite, voglio essere utile

Non esiste più città che mi dia una risposta

Sono figlio del tuo Dio, voglio meritarmelo

Non mi devo arrendere, da oggi no, io gli darò un senso

Devo cominciare a correre solo verso chi non ha più sole

Voglio andare anch’io in paradiso, a patto che

Solo lì primeggi il tuo sorriso che da sempre mi sorprende

Mi parla, mi accende e mi fa vincere, mi fa vincere

Dicono di Marte a me come inevitabile

Ma ci sono ancora io e saprò vendere la pelle

Si è bruciata in Vietnam e non si è abbronzata mai

Io non so perché né chi blatera continuando a venderci

Devo cominciare a correre solo verso chi non vede il mare

E fermare un odio inutile, a patto che

Voglia Dio che esista un paradiso che ci prenda e ci perdoni

Di assenze, dolori inevitabili, incancellabili, imperdonabili

Oh come vorrei parlare con te di un mondo di sapori

Infrangibili, impermeabili, ma invece imperdonabili, inaccettabili

Voglio andare anch’io in paradiso

Che da sempre mi sorprende mi parla, mi accende e mi fa vincere

Devo avvicinare il sole verso chi mi fa vincere

E fermare un odio inutile a patto che

Voglia Dio che esista un paradiso che ci prenda e ci perdoni

Di assenze, dolori inevitabili, incancellabili, imperdonabili

Incancellabili, imperdonabili

Я ще на межі, хочу бути корисним

Немає більше міста, яке дасть мені відповідь

Я дитина вашого Бога, я хочу це заслужити

Мені не треба здаватися, не від сьогодні, я розберуся

Я маю почати бігти тільки до тих, у кого вже немає сонця

Я теж хочу потрапити в рай, доки

Тільки там виділяється твоя посмішка, яка мене завжди дивувала

Він розмовляє зі мною, збуджує мене і змушує мене перемагати, змушує мене перемагати

Кажуть, що Марс мені неминучий

Але я все ще тут і зможу продати шкіру

Вона обпеклася у В’єтнамі і так і не засмагла

Я не знаю, чому чи хто балачки продовжує нас продавати

Я маю почати бігти тільки назустріч тим, хто не бачить моря

І припинити марну ненависть, поки

Дай Боже, щоб був рай, який нас візьме і простить

Відсутності, неминучі, незгладимі, непрощенні болі

О, як би я хотів поговорити з вами про світ смаків

Незламний, водонепроникний, але натомість непробачний, неприйнятний

Я теж хочу потрапити в рай

Що мене завжди дивувало, розмовляє зі мною, збуджує і змушує перемагати

Я повинен наблизити сонце до того, хто змушує мене перемагати

І припинити марну ненависть до тих пір

Дай Боже, щоб був рай, який нас візьме і простить

Відсутності, неминучі, незгладимі, непрощенні болі

Незгладжуваний, непрощенний