Zu Hause blüht jetzt der Flieder - Udo Jürgens, Die Octavios

Ich habe soviel von der Welt geseh’n,

ich kenne das Glück und die Not.

Ich nahm jede Arbeit, ob schlecht oder schön,

denn ich brauchte das tägliche Brot.

Ich grub unter Tage nach Erz und Blei

in der Fremde jahrein und jahraus.

Und über den Bergen, da lachte der Mai,

und ich wünschte, ich wäre zu Haus.

Zu Hause blüht jetzt der Flieder,

erklingen Lieder,

beim gold’nen Wein.

Zu Hause blüht jetzt der Flieder,

wann werd' ich wieder

zu Hause sein?

In tropischer Sonne am Kongo-Fluß,

da bauten wir einen Kanal.

Mich packte das Fieber,

da machte ich Schluß

und es war mir schon alles egal.

Doch dann kam ein Mädchen mit blondem Haar,

und wir zogen durch’s Leben zu zweit.

Nur einmal im Jahr, wenn es Mai wieder war,

träumte ich von alter Zeit.

Zu Hause blüht jetzt der Flieder,

wann werd' ich wieder

zu Hause sein?

Я бачив стільки всього світу

Я знаю щастя й біду.

Я брався за кожну роботу, погану чи гарну,

бо мені був потрібен хліб насущний.

Я копав під землею руду і свинець

за кордоном з року в рік.

А за горами травень сміявся,

і я хотів би бути вдома

Вдома зараз цвіте бузок,

лунати пісні,

із золотим вином.

Вдома зараз цвіте бузок,

коли я буду знову

бути вдома?

У тропічному сонці на річці Конго,

там ми побудували канал.

У мене піднялася температура

тому я поклав цьому край

і мені було все одно.

Але потім прийшла дівчина зі світлим волоссям

і ми разом пройшли життя.

Лише раз на рік, коли знову був травень

Я мріяв про старі часи.

Вдома зараз цвіте бузок,

коли я буду знову

бути вдома?