Átoklátomás - Tymah

Mily sápadt, szürke, borús ég

Ily halott nem volt réges rég

S mily titokzatos, sûrû köd

Szörnyként kúszik a fák közt

Mily sötét, komor, csupasz fák

A köd titkait hallgatják

S az éj fagyos leple alatt

Varázsolják az álmokat

Fekszik a földön sok levél

Kikben a fák tudata él

S a köd fekete titkait

A föld mélyébe leviszik

A föld táplálja testemet

És köd járja át lelkemet

A teli hold homályos fénye

Az álmaim sötét ösvénye

Hol szövõdnek az álmaim

Ha felnyílnak a szemeim

A ködnek sápadt fonalából

S az ég bús szelének hangjából

S az erdõ sötét mélységébõl

S az ereimbe fagyott vérbõl

Яке бліде, сіре, захмарене небо

Це було не так давно

А який таємничий, густий туман

Воно повзе по деревах, як чудовисько

Які темні, похмурі, голі дерева

Вони прислухаються до таємниць туману

І під морозною пеленою ночі

Вони викликають мрії

На землі багато листя

В якому живе свідомість дерев

І чорні таємниці туману

Його зносять у глибини землі

Земля живить моє тіло

І туман проходить через мою душу

Смутний місяць повного місяця

Темний шлях моїх мрій

Де переплітаються мої мрії

Якщо мої очі відкриються

З блідої нитки туману

І від шуму сумних вітрів небесних

І з темних глибин лісу

І від крові, що застигла в моїх жилах