Weathered Statues - TSOL

Weathered statues, tin soldiers that march in our parks

Wrapped in yellowed newsprint, on their benches in the dark

Faces fill with sadness, sorrow drawn from your nights

Surviving on old glories but now the glory’s have died

Lonely men who are tortured, once proud but now forgotten

Gnarled hands hold canes, where guns were once before

Taunted by the children whose parent’s lives he saved

Forgotten by a state, whose leg in war he gave

Silver gleams upon his chest, though sweat gleams on his brow

Darker days and sable nights, who work upon his soul

His honor flew away from him, like pigeons on the wind

Spending his last pennies on cheap wine and sins

But still they make the soldiers

And soldiers still grow old

Another day, another statue, falls out in the dawn

Weathered Statues stil march on and on

Обвітрені статуї, олов’яні солдатики, які марширують у наших парках

Загорнуті в жовтий газетний папір, на їхніх лавках у темряві

Обличчя сповнені смутку, смутку, витягнутих з твоїх ночей

Вижили на старій славі, але тепер слава померла

Самотні чоловіки, яких катують, колись горді, а тепер забуті

Корявкі руки тримають тростини, де колись були гармати

Насміхалися діти, чиї батьки врятували життя

Забутий державою, чию ногу на війні віддав

Срібло блищить на його грудях, хоча на чолі блищить піт

Темніші дні й соболині ночі, що діють на його душу

Його честь відлетіла від нього, як голуби на вітер

Витрачаючи останні копійки на дешеве вино та гріхи

Але все одно вони роблять солдатів

А солдати ще старіють

Ще один день, інша статуя, випадає на світанку

Обвітрені статуї продовжують марширувати і далі