Церкви купола - Лена Василёк и группа Белый День

Белый День — Церкви купола

На колени опущусь, и глаза закрою,

А на сердце тихо грусть говорит со мною.

Разверну гармонь, растяну меха.

Чтоб в груди огонь вновь заполыхал.

А над небом церкви купола,

И свеча заплакала уже,

И звонят, звонят колокола,

По моей распахнутой душе.

Я платочек повяжу из простого ситца

Да молебен, закажу, на полях пшеницы

Ты люби и верь и увидишь сам,

Что открыта дверь в православный храм.

Я по полю вдоль реки, пробегу босая,

А на поле васильки без конца и края,

А на небе — рай, а под небом грусть,

Православный край под названием — Русь.

Білий День — Церкви купола

На коліна опустюся, і очі закрию,

А на серці тихо смуток говорить зі мною.

Розгорну гармонію, розтягну хутра.

Щоб у грудях вогонь знову запалав.

А над небом церкви купола,

І свічка заплакала вже,

І дзвонять, дзвонять дзвони,

По моїй відчиненій душі.

Я|хустку пов'яжу з|простого ситця

Так молебень, замовлю, на полях пшениці

Ти люби і вір і побачиш сам,

Що відчинені двері до православного храму.

Я по полю вздовж річки, пробігу боса,

А на поле волошки без кінця і краю,

А на небі — рай, а під небом сум,

Православний край під назвою - Русь.