Им не до надежд - ТРОЕРАЗНЫХ

Верни моё время обратно, мне нужно с запасом, pass that

Город в погоне за наликом, толпы серой массы

Толпы красных, стоит ли свеч эта игра

Эта игра точно стоит костра

Странный мотив, поверх суета

Предупреждает минздрав, заебался

Не спящим с улиц, прибереги свои нервы пацан

Сюда ты не суйся, мы тут от начала и до конца

Рецепт не найдешь, это родом из низа

И плотного дыма, а как ты хотел?

а?

В родной лабиринт вези нас водила

Да я подонок, дай подумать, меня это ни капли не парит

Стали теми кем стали, всё остальное всего лишь детали

Да я игрок, но не нужен мне трон, мне нужен патрон и ризл

И пусть этот чокнутый мир примет мой скромный вызов

Им не до надежд, где в кедах тех брешь

Эпоха невежд, не до надежд, им не до надежд

What’s up G

Доброе утро мудрый мой братик

Тут пара проблем, время убрать их

Не тратя своих сил на рэпера в платье

Разбить фонарь, чтобы уйти в темноту

Где трек — двухнедельный труд

Фалангами десяток рук, расскажи мне за тру

Грязный негр, пока не иссякли мы тут, из самых недр

Медленным флоу, нет быстрым бегом, на проспекте ветров

Что дует hood’у бедно, мэни

Твой хитрый городок как ненадежный тип

Третий прыгает первым, чуя дрож девятин,

Но мы уже близко, солнечный блик

Караван идет путём каменистым

Одурманен на вид, странник попросит, но только воды

Странник со старым на ты, ни жалости, ни тоски, ни любви

Попросит вернуть его дни

Им не до надежд, где в кедах тех брешь

Эпоха невежд, не до надежд, им не до надежд

Еще один день вдохновит меня, знаю точно

Что послужит толчком, с чем покончено

Что еще не прочел, но так хочется

Не тащит же братьев за ворот из города

Если ясно и коротко, туса упорота,

А я живу мечтой, Белый копит чтоб

Прекратить войну, посадить жизнь

Завести семью и свой кофешоп

Чтоб не пешком, а те кто бла бла

Я в мусорный бак, и пусть всё горит до тла

До самого талого, я сделаю шаг в глубину

Услышь мой рассказ, за жизнь и любовь

По линии тонкой, одно сложилось едва

Другое разбил без осколков, стыд и срам, да,

Но я иду в заплыв без ласт, где-то братство

Их трактат идей и фраз, их правда как в индии сгоревший паспорт

Я не верю что люди быть могут такими

Тот в кого верю сегодня я, завтра с легкой руки меня же подкинет, нет

Утро наступит, мир больше не будет продажным

Это случится однажды

Им не до надежд, где в кедах тех брешь

Эпоха невежд, не до надежд, им не до надежд

Поверни мій час назад, мені потрібно із запасом, pass that

Місто в погоні за готівкою, натовпи сірої маси

Натовпи червоних, чи стоїть свіч ця гра

Ця гра точно стоїть багаття

Дивний мотив, поверх суєта

Попереджає мінохоронздоров'я, заєбався

Не сплячим з вулиць, прибережи свої нерви пацан

Сюди ти не суйся, ми тут від початку і до кінця

Рецепт не знайдеш, це родом знизу

І щільного диму, а як ти хотів?

а?

У рідний лабіринт вези нас водила

Так я подонок, дай подумати, мене це ні краплі не парить

Стали тими ким стали, все інше лише деталі

Так я гравець, але не потрібний мені трон, мені потрібен патрон ірізл

І нехай цей чокнутий світ прийме мій скромний виклик

Їм не до надій, де в кедах тих пролом

Епоха невігласів, не до надій, їм не до надій

What’s up G

Доброго ранку мудрий мій братик

Тут пара проблем, час прибрати їх

Не витрачаючи своїх сил на репера в сукні

Розбити ліхтар, щоб піти в темряву

Де трек — двотижнева праця

Фалангами десяток рук, розкажи мені за тру

Брудний негр, поки не вичерпалися ми тут, з самих надр

Повільним флоу, немає швидким бігом, на проспекті вітрів

Що дме hood'у бідно, мені

Твоє хитре містечко як ненадійний тип

Третій стрибає першим, відчуваючи тремтіння дев'ятин,

Але ми уже близько, сонячний відблиск

Караван йде шляхом кам'янистим

Одурманений на вид, мандрівник попросить, але тільки води

Мандрівник зі старим на ти, ні жалості, ні туги, ні любові

Попросить повернути його дні

Їм не до надій, де в кедах тих пролом

Епоха невігласів, не до надій, їм не до надій

Ще один день надихне мене, знаю точно

Що послужить поштовхом, з чим покінчено

Що ще не прочитав, але так хочеться

Не тягне ж братів за воріт із міста

Якщо ясно і коротко, туса упорота,

А я живу мрією, Білий збирає щоб

Припинити війну, посадити життя

Завести сім'ю і свою кофешоп

Щоб не пішки, а те хто бла бла

Я в сміттєвий бак, і нехай все горить до тла

До самого талого, я зроблю крок у глибину

Почуй мою розповідь, за життя і любов

По лінії тонкої, одне склалося ледве

Інше розбив без уламків, сором і сором, так,

Але я іду в заплив без ласт, десь братство

Їхній трактат ідей і фраз, їх правда як в Індії згорілий паспорт.

Я не вірю що люди можуть бути такими

Той у кого вірю сьогодні я, завтра з легкої руки мене вже підкине, ні

Ранок настане, світ більше не буде продажним

Це станеться одного разу

Їм не до надій, де в кедах тих пролом

Епоха невігласів, не до надій, їм не до надій