Born in the Dark Age - Triddana

I saw a hawk willing to fly under blackened skies

Holding against a storm that came and’s not turning back

I heard a cry fading out in the thickest numbness

Warning all of us never to be swallowed up by the void.

Born in the dark age — with their fallen souls, fallen souls

It’s in the dark age… that we drift on our own

Will we ever spread our wings of gold over the landscape…

And restore what’s lost.

Loners in packs, filling the streets, see through lifeless eyes,

Aching for coins, dullness resets with each passing sun…

Stumbling their way over bodies dead or dying…

Screwed to a routine that is able to squeeze the most of our souls.

Born in the dark age — with their fallen souls, fallen souls

It’s in the dark age… that we drift on our own

Will we ever spread our wings of gold over the landscape…

And restore what’s lost.

I heard a cry fading out in the thickest numbness

Warning all of us never to be swallowed up by the void.

Born in the dark age — with their fallen souls, fallen souls

It’s in the dark age… that we drift on our own

Will we ever spread our wings of gold over the landscape…

And restore what’s lost.

Я бачив яструба, який бажав літати під чорним небом

Протистояти шторму, який прийшов і не повертається назад

Я почув крик, який згас у найглишому заціпенінні

Попереджаючи всіх нас, щоб ми ніколи не були поглинені порожнечею.

Народжені в темну епоху — зі своїми занепалими душами, занепалими душами

Це в темну епоху... ми дрейфуємо самі по собі

Чи ми колись розправимо наші золоті крила над краєвидом…

І відновити втрачене.

Самотні зграї, що заповнюють вулиці, дивляться мертвими очима,

Туга за монетами, нудьга повертається з кожним сонцем…

Спотикаючись об тіла мертвих або вмираючих…

Занурені в рутину, яка здатна вичавити найбільше з нашої душі.

Народжені в темну епоху — зі своїми занепалими душами, занепалими душами

Це в темну епоху... ми дрейфуємо самі по собі

Чи ми колись розправимо наші золоті крила над краєвидом…

І відновити втрачене.

Я почув крик, який згас у найглишому заціпенінні

Попереджаючи всіх нас, щоб ми ніколи не були поглинені порожнечею.

Народжені в темну епоху — зі своїми занепалими душами, занепалими душами

Це в темну епоху... ми дрейфуємо самі по собі

Чи ми колись розправимо наші золоті крила над краєвидом…

І відновити втрачене.