Nightbound - Tribulation

On the borders, on the brink of lies

I set off firm in resolve

Down the valley of twilight

To search for something lost

In timeless dusk, dreams unfold

In the backwood’s mist

Of sacred memories untold

Two worlds collide

Disturbance in the flow of time

The sky splits apart

Commands me to surrender

And part from the light

Profound sadness

Humbled and cast down to the ground

As lightning strikes me down

Nightbound

I remember, I remember who we are

And the long night comes with grace

Demons of stone arise

To evoke new birth

While sorrows past

Sinks into the earth

Profound sadness

Humbled and cast down to the ground

As lightning strikes me down

Nightbound

I remember, I remember who we are

And the long night comes with grace

Dying is the first and last

But nothing ever ends

Crying, slipping from this world

To be reborn again

На кордонах, на межі брехні

Я вийшов твердо в рішучості

Вниз по долині сутінків

Щоб шукати щось втрачене

У безчасних сутінках розкриваються мрії

У тумані глухих лісів

Невимовних священних спогадів

Два світи стикаються

Порушення потоку часу

Небо розколюється

Наказує мені здатися

І від світла розлучатися

Глибокий смуток

Принижений і скинутий на землю

Як блискавка вдарила мене

Вночі

Я пам’ятаю, я пам’ятаю, хто ми є

І довга ніч приходить з благодаттю

Виникають кам’яні демони

Щоб викликати нове народження

Поки печалі минулі

Занурюється в землю

Глибокий смуток

Принижений і скинутий на землю

Як блискавка вдарила мене

Вночі

Я пам’ятаю, я пам’ятаю, хто ми є

І довга ніч приходить з благодаттю

Смерть — це перше й останнє

Але ніщо ніколи не закінчується

Плаче, вислизає з цього світу

Щоб відродитися знову