Lejonbruden - Triakel

I skimrande bruddräkt så vit som en snö

Står djurtämjarens dotter, en blomstrande mö

Hon tvingats att giva en främling sin hand

I morgon går färden till främmande land

Ren gästerna samlats men tid är det än

För Selma att träffa sin trofaste vän

Och sorgsen hon gångar till lejonets bur

Att taga farväl av sitt älskade djur

Hon lägger sig ner där hon förr varit van

Och lindar sin arm kring dess böljande man

Och skogarnas konung sin vildhet har glömt

När Selma hon smeker och viskar så ömt

Vi måste nu skiljas min bruddräkt du ser

Hav tack kära vän nu vi råkas ej mer

Jag tvingats att giva en främling min hand

I morgon går färden till främmande land

Du blickar så ömt du mig säkert förstår

Förlåt kära vän se jag torkar en tår

Men hör hur min brudgum han ropar igen

Farväl nu för alltid min älskade vän

En kyss nu till avsked hon lejonet ger

Men mannnen vid gallret nu lejonet ser

Med ens är dess saktmod och mildhet förbi

Det reser sig häftigt i fullt raseri

Den väldiga svansen nu svängningen tar

Och Selma står dödsblek men fattning hon har

Att bedja och hota är fåfängt beslut

För dörren står djuret hon slipper ej ut

Kom hit med en bössa nu främlingen skrek

Ett skott ska väl ända den blodiga lek

Och dödstystnad härskar geväret han får

Han laddar nu, djuret hans mening förstår

Och lejonet rasar i fängslande bur

Vill Selma försvara men vet icke hur

Ett rytande skallar barmhärtige gud

I stycken slet lejonet främlingens brud

Och sedan det druckit den älskades blod

Det lägger sig stilla med nedslaget mod

Vid bleknande liket det väntar få tröst

En kula som mördande sårar dess bröst

У мерехтливій весільній сукні, білому, як сніг

Стоїть дочка приборкувача тварин, процвітаюча дівчина

Вона була змушена подати руку незнайомій людині

Завтра подорож вирушає на чужину

Чисті гості зібралися, але час ще є

Щоб Сельма зустріла свого вірного друга

І сумна вона йде до лев’ячої клітки

Щоб попрощатися з коханою твариною

Вона лягає там, де була

І обхоплює рукою свого хвилястого чоловіка

А цар лісів забув свою дикість

Коли Сельма так ніжно пестить і шепоче

Тепер ми повинні розлучити мій весільний костюм, бачите

Дякую, дорогий друже, тепер ми більше не повторимося

Я був змушений подати руку незнайомій людині

Завтра подорож вирушає на чужину

Ти виглядаєш таким ніжним, що напевно мене розумієш

Вибач, дорогий друже, бачиш, я витираю сльозу

Але знову почуй, як мій наречений кричить

Прощай тепер назавжди, мій коханий друг

Поцілунок тепер на прощання вона дає лев

Але чоловік на гратах тепер бачить лев

Раптом його лагідність і лагідність закінчилися

Воно люто піднімається в повній люті

Величезний хвіст тепер махає

А Сельма бліда до смерті, але має самовладання

Молитися і погрожувати - марне рішення

Біля дверей стоїть тварина, від якої вона не втікає

Іди сюди з рушницею зараз крикнув незнайомець

Удар повинен закінчити криваву гру

І смертельна тиша панує над гвинтівкою, яку він отримує

Зараз він заряджається, тварина розуміє його значення

А лев лютує в захоплюючих клітках

Сельма хоче захиститися, але не знає як

Ревучий череп милосердного бога

На шматки лев розірвав незнайому наречену

А потім воно випило кров коханої

Заспокоює хороброю відвагою

Коли труп зів’яне, його чекає невелика втіха

Куля, яка вбиває, ранить її груди